Ви тут:

Відома на весь світ скрипалька дала концерт в Лубнах

Нещодавно в Лубнах відбулася велика мистецька подія – концерт заслуженої артистки України, старшого викладача кафедри скрипки Національної музичної академії імені П.І.Чайковського Мирослави Которович. Про це повідомили у Лубенській міській раді.

Мирослава – донька легендарного українського скрипаля і диригента Богодара Которовича, народного артиста України, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка, професора Київської консерваторії, члена-кореспондента Академії мистецтв України, одного із засновників сучасної української скрипкової школи, фундатора і беззмінного художнього керівника Державного камерного ансамблю “Київські солісти”.   Богодар Антонович був єдиним в світі скрипалем-неіталійцем, удостоєним честі за межами Італії грати на легендарній скрипці Ніколо Паганіні “Cannone” роботи Гвагнері дель Джезу. Її у травні 1999 року доставили до Києва спеціальним дипломатичним рейсом. Це стало можливим завдяки італійській традиції: один раз на рік на унікальній скрипці грав найталановитіший скрипаль світу. Которович водночас став й останнім музикантом у цій традиції, оскільки згідно з рішенням мерії Генуї скрипка набула статусу музейного експоната і вивезенню не підлягає.

Мирослава Которович багато років поспіль співпрацює із провідними камерними оркестрами України та Європи – колективом легендарного скрипаля і диригента Гідона Кремера “Кремерата Балтика”, Національним ансамблем солістів “Київська камерата” та Національним камерним ансамблем “Київські солісти”.

До Лубен відома на весь світ українська скрипалька завітала не сама. У 2013 році пані Мирослава утворила новий власний проект – камерний ансамбль “Артехатта”, який об’єднав яскравих, молодих, талановитих музикантів, натхненних кращими зразками європейських традицій камерного музикування, завжди відкритих до нових мистецьких пошуків, як і їх наставник. Це скрипалі – студенти Національної Академії мистецтв Юлія Гончарова (Луганщина), Аліса Кузнєцова (Луганськ), Дарія Тарасова(Полтавщина), “талісман” колективу Богодар Клименко (Київ), альтисти Олександр Свєт (Київ) та Віктор Чернявський (Рівненщина), віолончелісти Віталій Тичина (Житомир) та Артем Кара (Полтава), та інші юні зірки, які вільно володіють музичними інструментами. Цей оркестр вважається одним з найкращих в Європі. В Україні дізналися про нього 22 січня цього року, коли на охопленому вогнем Майдані оголосили про загибель 20-річного Сергія Нігояна, студента Дніпродзержинського коледжу фізичного виховання, який близько шостої години ранку на вулиці Грушевського в Києві отримав три кульові поранення.

За словами очевидців подій на Майдані, того дня столичну філармонію, яка неподалік подій на Грушевського, почали залишати артисти, виносили інструменти. Але колектив Мирослави Которович не покинув філармонію. Більше того – розпочали концерт для невеликої кількості слухачів. Це була прем’єра “Танго-сторі” –історія танго на музику п’яти найвідоміших композиторів 20-го століття. Тоді оркестр грав у димовій завісі композиції Шостаковича, які виконувалися в роки Великої Вітчизняної війни під час блокади Ленінграда.

Лубенцям пощастило більше, адже 3 грудня вони насолоджувалися творами з музичного проекту «Танго-сторі», створеного самою Мирославою Которович, її музикантами “Артехатти” спільно із заслуженим артистом України, баяністом Ігорем Саєнком, у затишному залі музичної школи. Під час концерту в фойє стояли скриньки для збору коштів на потреби військових АТО. На початку прозвучала «Мелодія» видатного українського композитора, нащадка Соломії Крушельницької  Мирослава Скорика. Цей твір пані Мирослава та її музиканти присвятили українцям всього світу.  У виконанні «Артехатти» та й самої Мирослави Которович прозвучали твори Ніколо Паганіні, Моріса Равеля, Генріка Венявського та інших видатних композиторів.  

Скрипалька подякувала лубенцям за теплий прийом та подарувала музичній школі диск із записом казки для дітей, начитаної її батьком Богодаром Которовичем. За словами пані Мирослави, це фактично останній його прижиттєвий запис. Напередодні 70-річчя маестро – частково власним коштом і частково завдяки мистецькій премії “Глодоський скарб” – вдалося видати цю казку на диску. Вона називається “Фердинанд”.

На Лубенській землі знану артистку вітали запашним караваєм. Міський голова Олександр Грицаєнко вручив квіти та подякував пані Мирославі за надану можливість долучитися до прекрасного, за хвилини величезної насолоди від звуків її чарівної скрипки та виконаних світових шедеврів. Під час концерту скрипалька розповіла, чому більшість її студентів саме з Луганщини. Декілька років тому вони разом з батьком започаткували там конкурс талановитих та обдарованих дітей. Оскільки зараз в луганському регіоні тривають бойові дії, можливості проводити конкурс немає. Міський голова запропонував перенести місце його проведення до Лубен і зал оплесками підтримав цю пропозицію.

Вже за лаштунками сцени Мирослава Которович розповіла про скрипку, яка залишилася у неї після смерті батька. Це славетна скрипка французького майстра Вільйома. На ній Богодар Которович почав грати ще студентом, коли навчався у Московській консерваторії. Тоді інструмент належав до Державної колекції музичних інструментів СРСР. Граючи на скрипці Вільйома, Богодар Которович здобув свої численні перемоги й гран-прі. Саме цей інструмент почав асоціюватися з ім’ям видатного скрипаля. 1991 року, після розпаду Радянського Союзу, скрипка залишилася з маестро в Україні. Богодар Которович зареєстрував її в Державній колекції музичних інструментів України, і вона стала її окрасою і гордістю. Донині Москва не погоджується з тим, що мистецькі твори найвищого взірця можуть належати ще комусь, окрім неї, і вимагає повернення скрипки. Таку поведінку Москви Мирослава Которович називає «логічною поведінкою імперії».    Сьогодні скрипка Вільйома, каже скрипалька, не в ідеальному стані через час, який вона «прожила». Частково вибито гриф, є тріщини, а майстрів, які могли б реставрувати її, в Україні, на жаль, немає.

Лубенська  публіка ще довго не відпускала музикантів зі сцени, ще три рази поспіль вони виконували свої твори.

Перейти до вмісту