Ви тут:

У Полтаві попрощалися з Ларисою Безобразовою

У Полтаві попрощалися з відомим вітчизняним мовознавцем, громадською діячкою, президентом Слов’янського клубу Полтави, членом Полтавської спілки літераторів, художньої ради Полтавського обласного академічного музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя, комісії міськради з перейменування вулиць, комісії з упорядкування творчої спадщини Леоніда Бразова, оргкомітету Премії імені Леоніда Бразова Полтавської обласної ради, комісії з упорядкування літературної спадщини письменника Леоніда Бразова, лауреатом премії імені В.Г. Короленка та Леоніда Бразова Ларисою Леонідівною Безобразовою.

Ось що говорили про неї люди, які  прийшли на церемонію:

Ольга Курчакова: Є така розхожа фраза, що незамінних людей у нас немає. Але це –  абсолютна неправда. Тому що, я думаю, втрата такої постаті в Полтаві, як Лариса Леонідівна, – це серйозна втрата. Це людина, яка могла поєднати навколо себе найкращу інтелектуальну думку нашого міста. Слов’янський клуб, який під її орудою діяв 20 років, поєднував у собі і колекціонерів, і музикантів, і академіків, і артистів. У нас щомісяця відбувалися зустрічі, і вони справді мали серйозний вплив на формування суспільства у Полтаві. Скільки виховано нею студентів за 40 років викладацької діяльності… І взагалі — це була жінка, яка мала величезну волю — волю до життя. І ця воля була наскільки сильною, що вона просто підкоряла своєму бажанню зробити щось усіх, хто її оточував. 

Анатолій Денисов: Це велика втрата для Полтавщини, бо Лариса Леонідівна була незвичайною жінкою. Це велика полтавка — вчений, педагог, яка виховала цілі покоління достойних людей. Усе життя Лариси Леонідівни було присвячене Полтаві, полтавцям, рідному педагогічному університету. Цілі покоління ще довго будуть пишатися, що вони жили в одну епоху з нею.

Іван Момот: Коли з життя іде людина такої величини, то сказати просто, що це сумно — це нічого не сказати. Це втрата не тільки для Полтавщини, а й для України. Те, що робила Лариса Леонідівна, виміряти неможливо, бо духовність важко виміряти якоюсь мірою. Вона зробила дуже багато для духовного розвитку Полтавщини, була істинною патріоткою своєї держави. Ви бачите, скільки людей прийшли сьогодні з нею попрощатися… Тож, я думаю, справи, які вона започаткувала, будуть жити і далі .

Микола Степаненко: Лариса Леонідівна — це відомий учений, вдумливий дослідник, яка зробила вагомий внесок у розвиток історичного синтаксису, лінгвопоетики, перекладацтва. Вона підготувала кандидата наук, обіймала посаду завідувача кафедри… Вона була справді філологом у серці і в душі. І розумом, і чуттями своїми сприймала слово  та вірно служила йому. На превеликий жаль, рано пішла вона з життя — могла би багато ще зробити, одначе доля розпорядилася так.

Перейти до вмісту