Особливості «Щорічної додаткової відпустки одиноким матерям»
Роз’яснення по питанню «Щорічна додаткова відпустка одиноким матерям» надає начальник відділу – державний інспектор праці ТДІзПП у Полтавській області Муха Вікторія Леонідівна:
До ТДІзПП у Полтавській області звертаються як працівники, так і роботодавці з питань надання роз’яснення чинного трудового законодавства в частині надання щорічної додаткової оплачуваної відпустки одиноким матерям. Враховуючи актуальність вищевказаного питання в межах наданих повноважень надаємо роз’яснення з цього приводу.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі, й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП). За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Перелік осіб, які мають право на додаткову соціальну відпустку за ст. 19 Закону, доповнено категорією «одинока мати» з 18 листопада 2004 р. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток».
Визначення поняття «одинока матір» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки».
Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Пункт 5 ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки» визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.
Відповідно до зазначеного, до категорії одинокої матері належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, i жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Зазначене визначення терміну «одинока мати» застосовується тільки для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток.
Батько тільки тоді може бути визнаний таким, що бере участь у вихованні дитини, коли він або проживає разом з дитиною, або є інші докази щоденної участі батька у вихованні дитини.
Чинне законодавство не містить переліку документів, які потрібно пред’явити жінці, яка виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки.
Для підтвердження права на зазначену відпустку в цьому випадку може бути пред’явлено будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Орієнтовний перелік документів, які може пред’явити жінка, котра виховує дитину без батька:
• рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав;
• рішення органів опіки та піклування або суду щодо участі батька у вихованні дитини;
• ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів;
• акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини;
• довідка з навчального закладу про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову соціальну відпустку, працівникам, які мають дітей. Тому, якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення (незалежно від підстав) йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно зі ст. 24 Закону України «Про відпустки».
Довідково: у разі порушення трудових прав роботодавцем, працівник відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 221, ст. 232 Кодексу законів про працю України вправі звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.