В ТДІзПП розповіли про звільнення молодих спеціалістів у зв’язку із скороченням штату працівників

Відповідно до ч.2 ст. 197 КЗпП України  молодим спеціалістам – випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

   Частина 2 ст. 197 КЗпП України поширюється на випускників державних вищих навчальних та професійних навчально-виховних закладів, проте не на всіх, а лише на тих, які були заявлені підприємствами, установами, організаціями і направлені на роботу відповідно до установлених порядків.

   Згідно п.26. Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 р. №992             «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких  здійснювалась за державним замовленням» (зі змінами та доповненнями) (далі –Постанова) звільнення молодого фахівця з ініціативи замовника до закінчення терміну угоди дозволяється у випадках, передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю Укра.

Згідно п. 25 Постанови молодим фахівцям,  які  звернулися  за  сприянням у працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як такі, що шукають роботу, протягом десяти календарних днів з моменту реєстрації підшукується підходяща робота з урахуванням спеціальності. Якщо підходящої роботи не запропоновано, їм надається статус безробітних з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання про працевлаштування згідно із законодавством про зайнятість населення. В цей період молоді фахівці мають право на безоплатну професійну орієнтацію, а також на участь в оплачуваних громадських роботах. На осіб, зайнятих на громадських роботах, поширюються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. 

            Згідно п.27 Постанови у разі неможливості надати підходящу роботу державна служба зайнятості за бажанням молодих фахівців направляє їх на перепідготовку з метою подальшого працевлаштування за набутою новою спеціальністю чи професією. 

Якщо працівник буде не згодний з фактом звільнення, то для вирішення трудового спору він має право звернутися до суду, оскільки згідно п.16 Постанови спори,  що виникають у разі порушень угоди, розглядаються в судовому порядку. 

   Відповідно до ст. 232 КЗпП України трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 КЗпП України розглядаються безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах.

   Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

   Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір»   позивачі  за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин,  звільняються від сплати судового збору.