Ви тут:
Офіційно 

Полтавські фахівці роз’яснили, що таке МІНІМАЛЬНА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

Стосовно поняття мнімальної заробітної плати надає роз’яснення головний державний інспектор праці ТДІзПП у Полтавській області Тетяна Безотосна:

 Трудовий договір між працівником та роботодавцем передбачає, що працівник виконує певну роботу, яка визначена цим договором, а роботодавець забезпечує йому умови праці, необхідні для виконання роботи, та виплачує заробітну плату, розмір якої визначається угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України). Але така угода обмежується державою в частині нижньої межі оплати праці.

Відповідно до ст. 95 КЗпП та ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати не включаються до мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

В Україні мінімальний розмір оплати праці відіграє роль соціального стандарту, обов’язковість якого забезпечується силою закону.

Найбільш оптимальним показником нижньої межі соціального стандарту населення вважається прожитковий мінімум,  яким відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 р. № 966-XIV є вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів і послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум встановлюється окремо для основних демографічних і соціальних груп населення. До таких відносяться:

  • діти віком до шести років;
  • діти віком від шести до вісімнадцяти років;
  • працездатні особи;
  • особи, які втратили працездатність.

Встановлюється також загальний показник прожиткового мінімуму по всім групам в цілому.

Для визначення розміру мінімальної заробітної плати має значення лише прожитковий мінімум для працездатних осіб — згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про оплату праці»  мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму саме для працездатних осіб, що є цілком логічним, оскільки людина отримує заробітну плату лише виконуючи певну роботу, тобто вона працює і, відповідно, її мінімальні потреби відповідають потребам працездатних осіб. Таким чином, мінімальна заробітна плата не може бути нижчою ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб на відповідний період, але може його перевищувати.

Встановлюється розмір мінімальної заробітної плати Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік (принаймні, не рідше) у  законі про Державний бюджет України з врахуванням пропозицій, напрацьованих шляхом переговорів представників професійних спілок, роботодавців, які об’єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оплату праці»).

Розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшений у випадку зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

 

Перейти до вмісту