Незвідані стежки «українського Сократа»
Сайт «Новини Полтавщини» та національний оператор «КИЇВСТАР» продовжують проект «#ВКраїна: місце на карті – Полтавщина». Цього разу місцем нашої подорожі стане місцина Полтавщини, де жив і творив відомий український філософ Григорій Сковорода. Вже традиційно ми звернемося по допомогу до Vkraina.com – унікального інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни.
«З усіх утрат втрата часу найтяжча».
Цей крилатий вислів належать унікальній, надзвичайній людині, філософу, що на багато десятиліть випередив свій час – Григорію Савичу Сковороді.
Народився Григорій Сковорода у селищі Чорнухи на Полтавщині 22 листопада (3 грудня) 1722 року. «На той час Чорнухи було достатньо велике сотенне містселище, тому ми можемо знайти його на карті «Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії, зображена Йоганом-Баптистом Гоманном 1720 року», – розповідає краєзнавець Тетяна Веркалець.
Мапа «Україна або козацька земля з прилеглими провінціями Валахії, Молдавії і Малої Татарії»
зображена Йоганом-Баптистом Гоманном», 1720 р.
сайт #Vkraina.com
Народився майбутній філософ у родині Сави та Паланки Сковородів – малоземельних селян з козаків. Пізніше Сковорода любив називати себе Григорієм Вар-Савою, тобто Сином Спокою. І дійсно всі сучасники Григорія Савича відзначали його легку вдачу, врівноваженість вихованість і надзвичайну працьовитість. Важливу роль у становленні Сковороди відіграв його батько. Саме він помітивши у сина схильність до науки та музичний талант віддав його, як тоді говорили, «до дяка у науку». Навчання не пройшло даремно – у шістнадцятирічному віці Григорій вступає до Києво- Могилянської академії, духовного та наукового центру України тих часів.
В стінах академії юний вчений опановував риторику, філософію, богослов’я, вивчив польську, німецьку мови, досконало оволодів грецькою, латиною, староєврейською. Захоплений філософією Григорій Савич в оригіналі прочитав всі доступні твори античних мислителів. Другим захопленням Сковороди стала музика – гра на різноманітних музичних інструментах, співи, написання музичних творів. Завдяки своїй обдарованості юний музикант у 1742 році був запрошений до Петербургу півчим імператорської капели. Але вже за два роки повертається до Києва і продовжує навчання. Незважаючи на високий рівень викладацького складу Академії Сковорода відчуває недосконалість своєї освіти. Він прагне долучитися до нової Європейської культури, що постала на уламках середньовічної схоластики. Друзі допомогли йому знайти місце в складі Російської торгової місії. Юний поет і композитор вирушає за кордон і три роки мандрує Угорщиною, Польщею, Словаччиною, відвідує Братиславу, Відень, Будапешт, буває в університетах, слухає лекції знаменитих професорів, студіює філософські праці; володіючи багатьма мовами, вільно дискутує з вченими різних країн.
Після повернення на батьківщину Григорій Сковорода присвятив себе педагогічній діяльності. Викладає різні науки в Переяславському та Харківському колегіумах.
Сковорода був незвичайним учителем: писав байки, викладав стародавні мови, глибоко цікавився математикою, географією, економікою. Шість років працював домашнім учителем, а в вільний від роботи час багато розмірковував. Саме в ці роки, завдяки близькості до природи і народу, формуються філософські погляди майбутнього письменника-мислителя та починається його літературна карєра. Він пише ” Байки харьковские”, курс лекцій з етики, філософські трактати і діалоги. Талант молодого вченог не залишився поза увагою. Його неодноразово запрошували на церковні або світські посади, він відмовляв:
— Хіба ви хочете, щоб я збільшив число фарисеїв (лицемірних людей)?
Починаючи з 1769 рокуі до смерті Сковорода веде мандрівне життя. Цей вчитель-філософ обійшов все Лівобережжя та Слобожанщину відвідуючи містечка і села, ярмарки і святі міста. Ночував де прийдеться: то у друзів, то у простих селян, то просто при дорозі. І бідні і багаті, і дорослі і малі з цікавістю слухали мандрівника та вважали за честь бути знайомими з ним. Він брав Біблію, флейту і відправлявся усе далі і далі. Сіра свита, чоботи,сума – ось з чого складалося все його майно. Безперервна мандрівка стала єдиною справою його життя, вираженням його релігійності. Вона стала добровільним подвигом зречення від тих звичайних умов життя, що є перешкодою для внутрішнього життя духу.
Григорій Савич писав, що дійсне блаженство людини не в погоні за минаючими благами зовнішнього світу, а в пізнанні себе, знаходженні божественної мудрості й у срідній праці. Саме праця до душі гармонізує відносини людини з Всесвітом: “Нет горшей муки, чем болеть мыслями, а болеют мысли, лишаясь врожденного дела”.
«Сковорода не вів обліку своїх подорожей тому дослідникам важко скласти карту його мандрів. Із записів сучасників філософа достовірно відомо, що він відвідав Пирятин, Гребінку, Лохвицю, Лубни, Гадяч. Деякі дослідники допускають, що він міг бути і в Золотоноші, Чорнобаї, Оржиці, Хоролі, Решетилівці, Полтаві. Шлях філософа можна прослідкувати користуючись мапою Ковенса і Мортієра 1740 р., а також мапою Зойтера 1742 року. В цей період Сковорода написав твори, що стали перлиною Європейської літератури: збірка «Сад божественних пісень», пісня «Всякому городу нрав і права», – зазначає краєзнавець Тетяна Веркалець.
Карта найобширнішого українського королівства з Київським і Брацлавським воєводствами та прилеглими провінціями за найдосконалішими вимірами, мистецьки вигравіювана на міді та видана коштом Матеуса Зойтера», 1742 р.
сайт #Vkraina.com
Мандрівного філософа нестало в неділю, насвітанку, 9 листопада 1794 року в селі Иванівка (на Харківщині) в маєтку знайомого поміщика. Незадовго до смерті Сковорода сам викопав собі могилу. Помер так само просто як жив. З вечора сам викопав яму, попрощався з друзями: «Пора вже закінчити мандрівку», перевдягнувся, помолився і ліг на лаву. Вранці Григорія Савича не стало. В Іванівці його і поховали, а на хресті за заповітом самого поета написали «Світ ловив мене, але не піймав».
В народі говорять, що в неділю помирають святі люди. Сковорода не був святим, він просто був щасливим. Щасливим від того, що все життя займався сродною працею – ніс світло добра, любові і мудрості людям. Вдячні нащадки створили Меморіальний комплекс Г. С. Сковороди в смт. Чорнухи, та поставили низку пам’ятників мандрівному філософу. Найвідоміший з них було встановлено у м. Лохвиця до 200-річчя від дня народження Сковороди (скульптор І. Кавалерідзе).
У наступному нашому матеріалі ми познайомимо читача із місциною Полтавщини, де «народжувалася» «Енеїда» Котляревського, що започаткувала становлення нової української літератури.
Будьте разом з нами і слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті – Полтавщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з сайтом «Новини Полтавщини».
