Полтавські фахівці роз’яснили особливості контрактної форми трудового договору

З питання контрактної форми трудового договору надає роз’яснення головний державний інспектор праці ТДІзПП у Полтавській області Тетяна Березіна:

 Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (у т. ч. матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Оскільки згідно з цією статтею сфера застосування контракту визначається законами України, роботодавець може вимагати від працівника, який влаштовується на роботу чи працює за безстроковим трудовим договором, укладання контракту тільки в тому разі, якщо він належить до категорії працівників, які згідно із законами працюють за контрактом (таких законів налічується близько 30, серед них Закони України «Про залізничний транспорт», «Про освіту», «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про адвокатуру», «Про фізичну культуру і спорт» та ін.). Тобто, якщо чинним законодавством укладання контракту у відповідному випадку не передбачено, роботодавець і працівник укладати контракт не мають права, хоч би він укладався за повної згоди сторін.

Підставою для укладення контрактів з керівниками підприємств незалежно від форми власності є стаття 65 Господарського кодексу України (ГК).

Для керівників державних підприємств контракт є обов’язковою формою трудового договору, який укладається за Типовою формою контракту з керівником підприємства, що є в державній власності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1995 р. № 597.

У разі укладання контрактів з керівниками підприємств недержавної форми власності зазначена Типова форма може використовуватися тільки як методичний матеріал.

Тлумачення терміна «підприємство», який міститься в статті 62 ГК, дає підстави зробити висновок про те, що контракт не укладається з керівниками філій, представництв, а також директорами за напрямками діяльності цих організаційних структур, оскільки вони мають статус заступників генерального директора.

Під час укладення контрактів слід керуватися Положенням про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170, а також Типовою формою контракту з працівником, затвердженою наказом Мінпраці України від 15 квітня 1994 р. № 23.

Визначаючи сферу застосування контрактної форми трудового договору, посилаються на статтю 46 ГК, але вона не може бути прямою підставою для укладення контрактів, оскільки не розширює сферу їх застосування. Цією статтею лише встановлено, що під час укладання трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язується забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці, не нижчу від визначеної законом, та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України. Тобто стаття 46 ГК припускає можливість (а не право) роботодавця укладати відповідно до чинного законодавства або трудовий договір, або контракт, або угоду, а також встановлює обов’язок роботодавця забезпечити належні і безпечні умови праці тощо.

Укладений контракт є підставою для видання наказу про прийняття на роботу або зарахування на посаду з дня, встановленого угодою сторін. Отже, контракт набуває чинності або з моменту підписання його сторонами, або з моменту, визначеного в контракті. Контракт укладається лише в письмовій формі (п. 3 ст. 24 КЗпП) і оформлюється у двох примірниках (для кожної зі сторін), що мають однакову юридичну силу.

Для запровадження контрактної форми трудового договору з раніше прийнятими працівниками слід видати наказ про те, що на підставі відповідного закону змінюється форма трудового договору, і ознайомити з ним працівників за два місяці до укладання контракту (ст. 32 КЗпП). Таке попередження необхідне тому, що працівники, які відмовилися підписати контракти, підлягають звільненню за пунктом 6 статті 36 КЗпП (відмова від продовження роботи у зв’язку із змінами істотних умов праці).

Розірвання контракту провадиться з підстав, передбачених як законодавством, так і самим контрактом.

Класичною підставою для розірвання контракту є закінчення строку його дії. У цьому випадку працівник звільняється за пунктом 2 статті 36 КЗпП, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці. Попереджати працівника про звільнення з цієї підстави не потрібно.

Тільки при достроковому розірванні контракту у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань, передбачених контрактом (п. 4–6 Типової форми контракту з працівником), він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.

У разі дострокового розірвання контракту з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених статтями 40, 41 КЗпП, звільнення працівників провадиться з дотриманням вимог законодавства щодо порядку звільнення з цих підстав (ст. 43, 147, 148 КЗпП). При цьому якщо працівник не є членом профспілки підприємства, то попередньої згоди профспілкового органу на його звільнення не потрібно.

Дострокове звільнення з ініціативи працівника провадиться відповідно до статті 39 КЗпП, якою визначено поважні причини для звільнення. Якщо працівник звільняється з підстав, передбачених контрактом (наприклад, за розголошення комерційної таємниці, невиконання умов контракту, порушення правил безпеки виробництва, недодержання заходів щодо охорони навколишнього середовища), розірвання контракту провадиться за пунктом 8 ст. 36 КЗпП.

За два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. При цьому норма частини другої статті 39-1 КЗпП щодо продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк у разі переукладення його один чи декілька разів не поширюється на контракт, який є різновидом строкового трудового договору, укладеного відповідно до частини другої статті 23 КЗпП.