Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

В полтавському педуніверситеті пошанували письменників-ювілярів Івана Котляревського і Тараса Шевченка

Шевченко належить усій Україні, проте, як твердить Микола Фененко, розглядаючи «карти Шевченкових подорожей по Україні в роках 1843 – 1844, 1845 – 1847 і 1859, ми бачимо, що ні на якому українському терені, включаючи навіть рідну Київщину, поет не відвідав стільки місцевостей, стільки населених пунктів, як на Полтавщині… Найбільшою увагою в його подорожах по Україні користувалась Полтавщина». Такий тісний зв’язок Кобзаря із нашим краєм виправдовує постійний інтерес полтавців до питання «Шевченко і Полтавщина». 20 березня 2019 р. на факультеті філології та журналістики «прочитали» ще одну сторінку полтавської шевченкіани: Іван Котляревський у художній спадщині геніального Кобзаря. Ідучи за поезією, прозою, живописом Шевченка, студенти представили окремі аспекти зв’язків між двома літераторами ХІХ століття.

Класик нової української літератури І. Котляревський під пером її основоположника Т. Шевченка вперше став персонажем лірично-художнього твору «На вічну пам’ять Котляревському». Уривки з елегії, створеній під враженням звістки про смерть зачинателя нової української літератури, виконали третьокурсниця Катерина Горда та першокурсниця Жанна Гонта.

Про це повідомили у Полтавському педуніверситеті.

Ведучі дійства – майбутній філолог Марина Тихоненко і майбутній журналіст Едуард Попович – наголосили, що в елегії Тарас Шевченко виводив «Енеїду» Котляревського від народної, пісенної лірики. Знайомий тоді ще тільки з першими чотирма частинами поеми, молодий письменник убачав у ній насамперед відображення «слави козацької».

Ілюструючи думку, що Котляревський, Щепкін, Шевченко захоплювалися та знали український фольклор, солістка ансамблю пісні і танцю «Лтава» імені Валентина Міщенка Віра Мотчана виконала акапельно народну пісню «Зіронька».

Привернула увагу глядачів своєю оригінальністю композиція-перегук «Котляревський – Шевченко», яку інсценізували студентки першого курсу Болтова Наталія, Скрильник Тетяна, Серга Анастасія, Шевченко Марина, Панченко Дарія, Котенко Зоряна, Карнаух Анна, Шувалова Каріна, Марченко Наталія, Філіп Ангеліна, Суховій Світлана.

Йшлося під час дійства і про повість «Близнецы» (1855), і про малюнок будинку, де мешкав автор «Енеїди», як «точки перетину» зачинателя нової української літератури та її основоположника. Анна Пасека, студентка-другокурсниця, зіграла мізансцену, в основі якої – уривок із книги «Полтава у долі і творчості Тараса Шевченка» провідного наукового співробітника Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського Євгенії Сторохи, котра встановила місце, де поставив свій мольберт Тарас Григорович, фіксуючи на полотні будинок Івана Петровича.

Ведучі дійства стверджували: єднає Котляревського та Шевченка й актор Михайло Семенович Щепкін (1788 – 1863). За діяльної участі автора «Енеїди» актор здобув волю, саме для нього Котляревський написав головні ролі в «Наталці Полтавці» та «Москалі-чарівнику». Знайомство Щепкіна з Шевченком відбулося, ймовірно, під час гастролей у Києві 1843 року. Вони одразу перейнялися взаємною симпатією. Говорили поет та актор про свої переживання та про людські болі, згадували минуле й малювали зорю нового життя народу, із середовища якого вийшли. Шевченко також звіряв Щепкіну свою сердечну тугу, бажання полюбити щиру дівчину й бути коханим.

Містком між цими словами ведучих та уривком із п’єси «Наталка Полтавка» стала пісня «Ой, у вишневому саду», виконана студенткою іноземного відділення Софією Гущиною. Вітали глядачі мистецьку гру студентки першого курсу Юлії Шупти (Терпелиха) та другокурсників Лілії Порубай (Наталка) і Віктора Довгаля (Виборний). Вони відтворили атмосферу драматичного твору «Наталка Полтавка» Котляревського, що слугував взірцем для «Назара Стодолі» Шевченка.

Зачинатель нового нашого письменства та його основоположник служили й нині служать відродженню універсальних та власне національних цінностей українства, – аргументовано заявили учасники дійства та привітальники – доцент кафедри української літератури Ганна Радько й декан факультету філології та журналістики Оксана Кирильчук.

Афішу літературно-мистецького заходу підготував третьокурсник Андрій Бурмака, технічний і музичний супровід програми забезпечила Юлія Мироненка з другого курсу, книжкову виставку «Світочі української культури» підготувала університетська бібліотека імені М. А. Жовтобрюха (Леся Косогова, Катерина Ганжа). Автор сценарію та режисер літературно-мистецького свята – завідувач кафедри української літератури Віра Мелешко.