Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

Сьогодні Дзвін Пам’яті пролунав 6 разів за загиблими воїнами, у тому числі і за Олександром Вознюком з Полтавщини

Сьогодні, 2 березня, на території Міністерства оборони України відбувся щоденний ранковий церемоніал вшанування військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули цього дня у різні роки та внаслідок російської збройної агресії на Cході України.

Сьогодні, 2 березня, Дзвін Пам’яті пролунав шість разів пише прес-служба Міноборони.

Цього дня у 2015 році перестали битися серця мужніх захисників України. Це — мічман СТОРОЖЕНКО Олег В’ячеславович, старший сержант СТРЕЛЮК Олександр Олександрович, молодший сержант ЩУР Володимир Іванович.

У 2016 році внаслідок російської збройної агресії загинув сержант БОНДАРЕНКО Олег Григорович. У 2017 — молодший сержант ВОЗНЮК Олександр Олегович з Лубен. У 2018 — молодший сержант САПЕСКУ Вадим Георгійович.

Олександр Олегович Вознюк — український військовослужбовець морської піхоти, молодший сержант Військово-морських сил Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Народився 1992 року в селі Тютюнники на Житомирщині. Виріс в родині священика, батько — настоятель Храму всіх Святих УПЦ КП в Лубнах отець Георгій (Юрій Лобачевський). У 2015 році з родиною переїхав на Полтавщину, мешкав у селі Бодаква Лохвицького району, з 2007 — у місті Лохвиця, останні роки — у місті Лубни.

Закінчив Бодаквянську загальноосвітню школу, у 2011 році — Лохвицьке медичне училище. Того ж року вступив до Глухівського національного педагогічного університету імені Довженка, на факультет фізико-математичної і природничої освіти. Після першого курсу у 2012 році пішов на строкову військову службу, згодом підписав контракт. Писав вірші, грав на музичних інструментах, керував гуртком художньої самодіяльності у своєму підрозділі.

Війна застала Олександра в Криму, в селі Перевальне Сімферопольського району, де він проходив службу у 36-ій окремій бригаді берегової оборони, коли російські війська почали захоплення території Криму. Залишився вірним військовій присязі і разом з іншими військовослужбовцями виїхав на материкову частину України. З 2014 року захищав Батьківщину на східному фронті.

Молодший сержант, командир САУ гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону 503-го окремого батальйону морської піхоти36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. Виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

Загинув 2 березня 2017 року внаслідок підриву САУ на фугасі в районі між смт Талаківка та окупованим селом Пікузи (колишнє Комінтернове), під час евакуації українських військових з-під обстрілу. Ще троє бійців тоді дістали поранення.

Похований 4 березня на Новому кладовищі Лубен в селі Новаки.

Залишилися батьки, брат, сестра та маленька донька.

На вірш Олександра Вознюка «Что за слово такое, „война“?», який він присвятив своєму загиблому товаришу і командиру Юрію Загребельному, знято кліп для Військового телебачення України.

Навесні 2014 року, коли військова частина Олександра Вознюка в Перевальному перебувала в облозі російських військових, його батько разом з іншими полтавськими священиками поїхав до нього. Це була перша волонтерська поїздка, з якої виникла спільнота Полтавського Батальйону Небайдужих.

(За матеріалами Вікіпедії)