Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Про встановлення доплати за шкідливі умови праці розповіла Вікторія Полєнова

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці, згідно ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) покладається на власника або уповноважений ним орган. Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці у кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (ст. 13 Закону «Про охорону праці»).

Про  підстави на яких робітнику встановлюється доплата за шкідливі умови праці розповіла начальник відділу Управління Держпраці у Полтавській області Вікторія Полєнова.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору (ст. 29 КЗпП та ст. 5 Закону України «Про охорону праці»).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для встановлення пільг і компенсацій, передбачених законодавством. Атестація проводиться не рідше ніж один раз на п’ять років.

Однією з таких пільг є доплата за шкідливі і важки умови праці, яка врегульована ст. 100 КЗпП. Так, законодавцем визначено, що на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Доплати за умови праці розраховуються і встановлюються відповідно до Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях і порядок застосування галузевого переліку робіт, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці, затвердженого чинною в Україні постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань і Секретаріату ВЦРПС від 3 жовтня 1986  № 387/22-78.

Доплати призначають працівникам, які виконують роботи, вказані у галузевих переліках робіт із шкідливими та важкими (особливо шкідливими та особливо важкими) умовами праці.

Розміри доплати обраховуються у відсотках до тарифної ставки (окладу) з урахуванням факторів умов праці (Додаток 2 Типового положення) залежно від результатів атестації і можуть становити: на роботах із важкими та шкідливими умовами праці – 4, 8, 12%; на роботах із особливо важкими та особливо шкідливими умовами праці – 16, 20, 24%.

Доплати нараховуються робітникам тільки за час фактичної зайнятості в шкідливих умовах праці (п. 1.7 Типового положення).
До фактично відпрацьованого часу, за який нараховується доплата, не включається: час усіх видів відпусток; час, протягом якого працівник хворів; час виконання державних і громадських обов’язків; час простоїв; час, коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу; час обідньої перерви.

Статтею 32 КЗпП визначено, що у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

В таких випадках роботодавець повинен провести позачергову атестацію робочих місць за умовами праці, визначитися з розміром пільг та компенсацій та не пізніше як за 2 місяці, письмово проінформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій.

Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУ № 442 від 01.08.1992, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Розмір штрафів за порушення вимог ст. 100 КЗпП України, постанови КМУ № 442 від 01.08.1992 визначений ст. 265 КЗпП. Також за не проведення атестації передбачена адміністративна відповідальність ст. 41 КЗпП.