Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

День святого Валентина: різні погляди на свято

Віднедавна 14 лютого вкоренилося в побуті українців як День закоханих. Охочі одружитися прагнуть зробити це саме цього дня, вбачаючи в цьому запоруку сімейного щастя. Вітрини магазинів уже задовго до середини лютого рясніють відповідною символікою, а «валентинки» дарують одне одному навіть школярі молодших класів. Тож, чи позначений у церковному календарі день cв. Валентина, чи це просто придумане людьми свято?

З огляду на церковну назву свята, активно експлуатується легенда про святого Валентина, який нібито постраждав за те, що, попри заборону римського імператора, вінчав закоханих.

Про життя святого пресвітера Валентина, окрім його мученицької кончини, майже нічого не відомо. І вінчати він, скоріш за все, не міг, оскільки в час його життя окремого чину вінчання просто не існувало (Церквою визнавався законним шлюб, укладений за громадянським законом і скріплений християнами через спільне причастя та оголошення перед громадою).

Щодо католицької традиції, то нині Католицька Церква в цей день вшановує святих Кирила й Мефодія — просвітителів слов’ян. Тож ані католики, ані православні 14 лютого не згадують святого Валентина. Що ж тоді святкується цього дня мільйонами людей? Прикро, але як і в «Хелоуін» — ніч перед католицьким торжеством Всіх святих, під церковним іменем люди відзначають язичницьке свято.


У Римській імперії цього дня святкували Луперкалії («Lupercalia» від лат. lupo — вовчиця, а також у значенні — блудниця, розпусниця), коли після жертвоприношення тварин юнаки “виявляли увагу” до зустрічних жінок. Таке «свято» вільних статевих стосунків і дійшло до сьогодення під іменем «святого Валентина», пам’яттю якого в час після християнізації Риму прикрили його розпусну сутність.

Ще існує припущення, що тут є зв’язок з англійським фольклором (про зародження цього «свята» вперше згадується саме в Англії, у XIV ст.). Старовинні англійські легенди розповідають про те, що саме в лютому птахи добирають собі пару для літнього сезону. Якщо в цей день починають свої стосунки люди — то це до щастя. Саме це питання досліджував відомий англійський поет XIV ст. Чосер у своїй праці «Звичаї птахів», де вказує якраз на 14 лютого як на день такого парування. Згідно з нотатками цього ж поета, у зв’язку із цим, багато хто з англійців полюбляли писати в ці дні любовні записки й обмінюватися ними. З плином часу цю традицію «охристиянізували» — з’єднали з іменем одного зі святих, пам’ять яких вшановувалась цього дня, і надавали відповідного забарвлення історії його життя.

Поступово це стало традицією, і не лише англійців. У Франції цього дня ввійшло у звичай пропонувати руку й серце. Саме це відображено у французьких баладах XIV та XV ст. Згодом святкування почало поширюватися й іншими державами.

«Святкувати день святого Валентина — не гріх. Але все залежить від того, як проводити цей день. Якщо вшановуємо супутницю життя, даруємо їй квіти і все це в любові й заради любові, то Церква благословляє таке свято й такі стосунки», — зазначають священики.

Якщо проаналізувати зміст сучасних телепередач, які транслюють цього дня, послухати радіо, почитати публікації у світській пресі або поцікавитися змістом різних розважальних заходів у численних клубах і дискотеках — можна переконатися, що любові, як духовному почуттю, яке веде до єднання в шлюбі чоловіка й жінки, особлива увага не надається. Здебільшого говориться про закоханість, пристрасть, залицяння та полюбовні ігрища.

«День святого Валентина» — також дуже комерціалізоване свято. Як і «Хелоуін», воно приносить виробникам різноманітної атрибутики, «валентинок», подарунків, власникам розважальних закладів величезні прибутки. Тому це «свято» активно пропагується в США та інших країнах Заходу, а в останні два десятиліття проникло й до нас.

“Немає сумнівів у тому, що день Валентина, чи День усіх закоханих, — доволі специфічний і багатогранних феномен, у якому дивним чином поєдналися й економічні чинники, і туга людей за щастям, і дитяче бажання дорослих дарувати та отримувати подарунки, і глибоке бажання бути коханим і кохати самому, – пише у своєму блозі протоієрей Євген Заплетнюк. – Комусь день закоханих — це унікальна можливість нарешті сказати коханій про свої почуття, а для когось це лише нагода висловити своє заздрісне обурення радістю інших. Комусь це чудова нагода розповісти про любов, яку далі не в силах у собі тримати, а хтось у цьому дійстві бачить лише блуд. Усе в нашій голові та серці. А як воно насправді? Напевне, краще всіх про це якось сказав апостол Павло: «Для чистих усе чисте; а для осквернених i невiрних немає нiчого чистого, але оскверненi i розум їхнiй‚ i совiсть”.

За матеріалами Cerkva.info