Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

Що подивитись на Різдво: фільми для всієї родини (ВІДЕО)

На Різдво та Новий рік і діти, і дорослі традиційно очікують на дива та здійснення мрій, тож казкові історії, мабуть, найкраще відповідають духові цих свят.

У всіх є свої власні улюблені святкові фільми, проте ми вирішили відібрати для вас кілька найкращих стрічок для всієї родини, в яких можна знайти і різдвяне умиротворення, і новорічні дива.

Список різдвяних фільмів від “Української правди. Життя”.

“Це чудове життя” (1946)

У фільмі йдеться про бізнесмена Джорджа Бейлі, який живе у маленькому американському містечку. В нього чудова дружина та діти, друзі його люблять та цінують, а сусіди – поважають.

Проте Джорджеві здається, що він змарнував своє життя, адже весь час сумлінно виконував свій обов’язок перед родиною, забуваючи про власні мрії та бажання. І ось перед самим Святвечором чоловік дізнається, що його фірмі загрожує банкрутство, має намір вкоротити собі віку, але з’являється янгол, який зрештою демонструє, наскільки сильно зміниться “світ без Джорджа”.

“Це чудове життя” здатне зворушити кого завгодно. Фільм розповідає про цінність окремого людського життя, про важливість соціальної солідарності та родини, які здатні підтримати і навіть врятувати людину в найтемніші періоди її життя.

Капрі вдалося створити універсальний американський міф про Різдво, в якому гармонійно поєднані християнські цінності з ідеями соціальної відповідальності. Добра та зворушлива стрічка розповідає про речі, які все ще важливі для людей, тому вона не втрачає своєї привабливості навіть зараз.

“Один вдома” (1990)

Ця комедія Кріса Коламбуса стала традиційним новорічно-різдвяним фільмом для українських дітлахів ще з початку 1990-х.

Стрічка, в якій восьмирічний хлопчик залишається без родини у велетенському будинку напередодні Різдва і, згодом, завдяки власній кмітливості, вирішує цілком дорослі проблеми, дарувала неймовірне відчуття свободи та впевненості кожній дитині.

“Один вдома” це своєрідний дитячий еквівалент “Іронії долі” – без нього, як і без ялинки та Діда Мороза, відчуття свята було неповним.

А який фільм про пригоди Кевіна МакКалістера кращий – перший чи другий (“Один вдома 2” вийшов 1992 року) кожен вирішує для себе сам.

“Як Ґрінч вкрав Різдво” (2000, 2018)

Знамениту одноіменну книжку Доктора С’юза, яка була опублікована 1957 року. Вона критикує комерціалізацію Різдва і стверджує, що суть свята не у подарунках, а у так званому “різдвяному дусі”.

У книжці йдеться про казкове містечко Хторвіль, населене дивакуватими створіннями хторами, які найбільше в світі люблять Різдво та різдвяні подарунки. Ґрінч – хтор із серцем “удвічі меншим за звичайне” – ненавидить свято і одного разу викрадає подарунки у всіх мешканців Хторвіля. Проте свято все одно відбувається і це настільки вразило Ґрінча, що він повернув співвітчизникам усі вкрадені речі.

Екранізували “Як Ґрінч вкрав Різдво” багато разів. 

1966 року на американському телебаченні з’явився 25-хвилинний мультфільм. Пісня з нього “Ви огидний, пане Ґрінч”, виконана актором Борисом Карлоффом, одразу ж стала різдвяною класикою. До речі, саме цей мультик дивився Кевін МакКалістер в “Один дома 2”.

У 2000-му році режисер Рон Говард зняв свою кіноверсію із розмахом – для фільму були побудовані велетенські декорації, а чисельна масовка мала складний грим та костюми.

Ґрінча зіграв знаменитий комік Джим Керрі, тож його ексцентрична манера гри вплинула на настрій усього фільму. Акторові довелося носити спеціальний волохатий костюм та маску, які б могли передати його багату міміку.

Керрі, чиї герої завше розривалися між суспільною нормою та нуртуванням стихії, здається, просто створений для цієї ролі. Він зміг переконати, що у злому, цинічному та ядучому Ґрінчеві є величезний запас доброти, яку він довгі роки придушував у собі.

У 2018-му вийшла нова версія мультика про Грінча.  

“Як Ґрінч вкрав Різдво” – весела і водночас дуже повчальна стрічка, яка розповідає про те, що любов та співчуття здатні збільшити у розмірах навіть крихітне серце.

“Кошмар перед Різдвом” (1993)

Ляльковий мультфільм-мюзикл Генрі Селіка (“Кораліна в Країні кошмарів”) за ідеєю Тіма Бартона.

У фільмі йдеться про короля міста Геловіну Джека Скелетонґа, який випадково потрапляє у Місто Різдва і вирішує замінити на посту самого Санта Клауса. Старого бороданя викрадають та переховують у місті жахів.

У геловінських почвар існує власне уявлення про ідеальне Різдво – вони мріють налякати усіх дітей світу. Тож цілий рік відьми, вампіри та монстри готують огидні та страхітливі подарунки, які має розвести у Святвечір Джек Скелетонг.

Проти цієї ідеї виступає лише Саллі, дівчина-монстр, закохана у Джека. Вона намагається знайти спосіб врятувати Різдво та репутацію Скелетонґа.

У цьому мультику Бартон та Селік знайшли дотепний та нетривіальний спосіб поєднати два найголовніших дитячих свята. Харизматичні герої, чудові пісні, незабутня музика Денні Ельфмана та бартонівський чорний гумор забезпечили цьому фільму культовий статус та любов глядачів.

“Ельф” (2003)

Комедія від режисера Йона Фавро розповідає про сироту Бадді Гоббса, який у дитинстві заповз у мішок Санти, потрапив на Північний Полюс і став прийомним сином в ельфів.

Хлопець виростає і вирушає до Нью-Йорка на пошуки справжнього батька, який навіть не уявляє про його існування. Сам Гоббс-старший вже давно знаходиться у “поганому списку Санти” – він дурить дітей, не приділяє увагу родині та думає лише про фінансову вигоду.

Поява 30-річного синка у костюмі ельфа, позбавленого жодних навичок життя у великому місті, стає для нього повною несподіванкою. Проте щиросердний Бадді швидко знаходить нових друзів: разом із мачухою, зведеним братом та красунею Джові, він допомагає батькові та усім нью-йоркцям повірити у різдвяні дива та самого Санту.

В “Ельфі” Вілл Феррел виступає у звичному для себе амплуа доброго недоумка, який через свою непристосованість до соціальних умовностей постійно потрапляє в дурні ситуації.

Бадді – це така собі велика дитина, яка постійно нагадує, що радіти можна найпростішим речам. Він підспівує колезі, яка миється в душі, чистить пику фальшивому Санті, спить у вітрині магазину, майструє прекрасні іграшки і перемагає всіх у грі в сніжки. Зрештою, “Ельф” – це ідеальний родинний фільм та чудова різдвяна комедія.

“Новорічні пригоди Маші та Віті” (1975)

Ті, хто провів дитинство у Радянському Союзі, напевне пригадують цю музичну стрічку Ігоря Усова та Гєннадія Казанського.

Головні герої жовтенята Маша та Вітя. Дівчинка вірить у дива, а хлопчик – реаліст, який стверджує, що “Лукоморья нет на карте, значит в сказку нет пути“. Проте в казку діти таки потрапили – Дід Мороз попросив їх врятувати Новий рік і визволити Снігуроньку, яку вкрав Кощій Безсмертний.

Звісно, зараз ця стрічка не така видовищна, як сучасні кіноказки, проте у неї є кілька переваг: чудові пісні та неймовірно смішні діалоги, які досі не втратили своєї гостроти.

Чого тільки варта репліка Віті: “Мой папа – кандидат технических наук, и я не позволю, чтобы тебя съела неграмотная старуха!“.

“Снігова королева” (1966)

Картина Ґєннадія Хазанского, знята за мотивами однойменної казки Ганса-Хрістіана Андерсена. Юна Єлєна Проклова у ролі Герди вирушає на пошуки свого названого брата Кая, викраденого жорстокою та холодною Сніговою Королевою. Дорогою Герда стрічає різних казкових персонажів: пару балакучих ворон, Маленьку принцесу та її фаворита, Дурного короля, Маленьку розбійницю та Північного оленя.

Перешкодити відважній дівчинці намагається Радник з питань льоду, якому колись Кай та Герда відмовилися продати улюблений кущ троянд. Та на допомогу Герді постійно приходить її хрещений – Казкар, який знаходить вихід із будь-якої ситуації.

Ця стрічка вважається класикою радянського дитячого кіно. Знята за п’єсою знаменитого драматурга Євґєнія Шварца, “Снігова королева” є прикладом казки, поєднаної із сатирою. Це цікава та водночас дуже зворушлива історія про любов, відданість та справжню дружбу.

“Різдвяна історія” (2009)

Історія про старого скнару Скруджа, до якого на Святвечір приходять Духи Різдва, не раз потрапляла на екрани, та лише розвиток комп’ютерних технологій дав глядачеві можливість вповні насолодитися усіма страхітливими пригодами персонажів англійського класика Діккенса.

“Різдвяна історія” 2009-го року – це фільм Роберта Земекіса, який знятий за допомогою технології motion capture (захоплення руху), яка полягає у комп’ютерній обробці сигналів з електронних датчиків, розташованих на тілі актора.

Режисер зробив все, аби його аудиторії стало по-дорослому моторошно. Діккенс прагнув створити неабиякий художній ефект на читача і наповнив своє оповідання масою потойбічних примар, а Земекіс примусив вікторіанську мораль просто вистрибнути з екрана трійкою чорних пекельних коней.

Проте завважте, що “Різдвяна історія” не розрахована на дошкільнят та дітей молодшого шкільного віку. Прочитайте коротке оповідання Діккенса та вирішіть, чи здатні ви та ваша дитина нормально сприйняти деякі сцени, ще більше посилені екранним зображенням. Якщо беззубі мерці не здатні вас налякати – розпочніть Новий рік із чудовою “Різдвяною історією”.