Ви тут:
Суспільство Україна 

14 січня – день пам’яті українського святого, засновника Києво-Могилянської академії Петра Могили

14 січня Українська Православна церква вшановує святителя Петра Могилу. Український політичний, церковний і освітній діяч, митрополит Київський, Галицький і всієї Русі Петро Могила народився 21 грудня 1596 року (за іншими даними 1597 чи навіть 1590 року) та був третім сином молдавського господаря Симеона й угорської князівни Маргарети.

Коли Петрові було одинадцять років, сім’я Могили перебралася на Західноукраїнські землі. Незважаючи на перебування в родинних зв’язках із польськими магнатами Потоцькими, Вишневецькими та Корецькими, рід Могил завжди залишався православним. Так, батько Петра Могили і рідний дядько Єремія будують Успенський храм при Львівському братстві; двоюрідна сестра Петра відома як засновниця і благодійниця багатьох монастирів на Лівобережжя України.

Петро Могила був одним з найбільш освічених людей свого часу, вільно володів класичними – латинською і грецькою – мовами, кількома європейськими. Першу освіту майбутній Митрополит отримав при Православному Львівському братстві, далі він продовжив свою освіту у Франції – в Паризькій Сорбоні, куди відправив його батько. З часом син воєводи, майбутній святитель вступив на військову службу. Та незабаром княжич Петро Могила відмовляється від блискучої світської кар’єри і в 1625 році приймає чернечий постриг.

В цей час церковне життя було дезорганізованим: моральний стан ієрархії та духовенства перебував на низькому рівні. У цей тяжкий для православної церкви час з’явився Петро Могила. 

Велику увагу Петро Могила приділяв книговиданню й освіті. Він розпочинає культурно-просвітницьку діяльність у церкві видавництвом книг у Печерській друкарні та заснуванням школи в Києво-Печерській лаврі. Також заснував Колегію, розширив в ній викладання, додавши науки філософські і богословські, і забезпечив її матеріальний стан, пожертвувавши їй багаті вотчини. Ця Колегія, названа Києво-Могилянською, стала взірцем для всіх духовно-навчальних закладів на території Східної Європи і підготувала багатьох освічених пастирів і ревних захисників православ’я. Подібну школу він створив і у Вінниці. Будівництво майбутніх аудиторій та забезпечення вчителів і школярів Петро Могила прийняв на своє власне утримання.

Серйозну увагу Митрополит Петро звернув на київські святині, більшість з яких перебували в запустінні: він відновив і прикрасив Київський Софійський собор, який перебував у напівзруйнованому стані, здійснив розкопки частини Десятинного храму і на місці його збудував невелику церкву. За розпорядженням митрополита були відновлені церкви Трьохсвятительська і Спаса на Берестові, а також Михайлівська церква в Києво-Видубицьким монастирі.

Унікальною є ще одна праця Митрополита Петра: ним був складений і виданий в 1646 році Требник, з метою дати духовенству не тільки знову оброблену офіційну богослужбову книгу, очищену від помилок, але і цілісне, всебічне практичне керівництво на всі складані випадки богослужіння для пастирів Церкви.

Відійшов до Господа Святитель Петро Могила 14 січня 1647 року. Святі його мощі спочивали в Успенському Соборі Києво-Печерського монастиря до листопада 1941 року, поки страшний вибух не знищив усе.

12 грудня 1996 року Архієрейський собор Української Православної Церкви Київського Патріархату ухвалив рішення про зарахування до сонму українських святих Митрополита Київського і Галицького та всієї Руси Петра Могили. У 2002 році до сонму святих його причислила й Румунська Православна Церква.

За матеріалами сайту “Київське православ’я”