Ви тут:
Суспільство Україна 

121 рік тому на Полтавщині народився автор роману “Холодний Яр” Юрій Горліс-Горський

Український військовий і громадський діяч, письменник, старшина Армії УНР Юрій Городянин-Лісовський (Горліс-Горський) народився 14 січня 1898 року в селі Демидівка (нині Решетилівський район) на Полтавщині в родині офіцера російської армії Юрія Городянина. Мати – Людвина Соколовська вела свій родовід із шляхетського польського роду.

Юрій Горліс-Горський увійшов в українську історію як автор літературного бестселеру «Холодний Яр». У своєму документальному романі він детально розповів про боротьбу Чигиринських повстанців, які наводили дикий жах на червоноармійців.

Коли грянула Перша світова війна, додавши собі чотири роки, юнак подався на фронт, де служив під командуванням князів Хана-Нахічеванського та Султан-Гірея. А вже невдовзі Юрій Горліс-Горський став хорунжим 1-го Гайдамацького кінного куреня імені Кармелюка, потім служив у 2-му Запорозькому кінному полку Запорозької дивізії Армії УНР.

У цій військовій частині зустрів його Зимовий похід і «трикутник смерті», коли між Любарем, Чорториєю та Мирополем українські війська опинилися в оточенні трьох ворожих армій. Саме Зимовій похід і привів Горліс-Горського до Холодного Яру. Коли Запорозька дивізія перебувала в околицях Холодного Яру, Юрій захворів і змушений був лишитися на лікування в Мотриному монастирі. Вилікувавшись, залишився серед гайдамаків Холодного Яру.

 

Після поразки Холодноярської Республіки Горліс-Горський веде підпільну боротьбу на території СРСР, в самому лігві червоного ворога. За завданням українського підпілля Горський дав згоду працювати в аґентурному апараті ГПУ, відтак провалив не одну чекістську операцію.

1924-го – арешт. Більшовики «оцінили» антикомуністичну підпільну роботу Юрія на Поділлі 15-ма роками в’язниці та психіатричної лікарні. З Херсонської психлікарні він утік у квітні 1931 року, дістався Рівного, а потім перебрався до Львова. Тут взявся за перо. Перший твір «Ave, dictator», присвячений Сталіну, побачив світ 1933 року, а 1934, за сприяння митрополита Шептицького, вийшов перший том «Холодного Яру», який мав велику популярність у галицької молоді, яка всотувала у себе героїчну боротьбу селянських повстанців Центральної України.

Друга частина «Холодного Яру» побачила світ 1937 року у «Дешевій книжці». У переповнених залах «Просвіти» проводилися колективні читання. Горліс-Горський писав також вірші – 1937 року вони вийшли у Львові під назвою “Тюремні поезії”.

Згодом доля закинула Юрія Лісовського до Греції, а потім – Туреччини. Свої мандри він описав у «Подорожніх зигзагах». Потім була Фінляндія, де він веде розвідницьку діяльність у Ленінграді, а з 1941-го очолює український відділ радіостанції у Берліні.

Через Австрію Юрій Горліс-Горський із дружиною пробирається до Німеччини й оселяється в таборі для переміщених осіб (“Ді-Пі”) в Новому Ульмі. Життя у таборі для переміщених виявилося небезпечнішим за ворожі штики і кулі. Інтриги підсилювалися участю в них різних розвідок – англійської, американської, зрештою, радянською.

Загинув за до кінця нез’ясованих обставин.

У Полтаві вулицю імені більшовика Мікеріна перейменовано на честь Юрія Горліса-Горського. Також з ініціативи товариства “Просвіта”, ОДА й облради обласний суспільний телеканал «Лтава» створив короткометражний документальний фільм з циклу «Поборники незалежності», присвячений видатному землякові.

За матеріалами Galinfo, Вікіпедія