Ви тут:
Полтавщина Прес-релізи Суспільство 

Чи може бути встановлений ненормований робочий день водію автобуса, який зайнятий перевезенням працівників підприємства, – роз’яснення Управління Держпраці Полтавщини

Відповідь надає старший інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Тетяна Островська.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Робочий час і час відпочинку водіїв визначаються Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженим наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106 (далі – Положення 340). Вимоги цього Положення 340 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 2.10. Положення 340 водіям легкових автомобілів (крім таксі) у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто понад нормальну тривалість робочого часу.

Водіям з ненормованим робочим днем у формі компенсації надається щорічна додаткова відпустка (пункт 2.9. Положення 340 ).

Виходячи з того, що автобус не відноситься до легкових автомобілів, складається враження, що надавати додаткову відпустку водію автобуса немає підстав.

Але, відповідно до статті 76 Кодексу законів про працю України і ч.1 статті 4 Закону України «Про відпустки», одним із видів щорічної додаткової відпустки є відпустка за особливий характер праці. Відповідно до статті 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається або працівникам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я – тривалістю до 36 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р. № 1290 (Додаток № 2), або працівникам з ненормованим робочим днем – тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою.

За позицією 11 підрозділу «Функціонування автомобільного транспорту» розділу ХУ «Транспортні послуги» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, право на додаткову відпустку максимальної тривалості 7 календарних днів має водій автомобіля, який працює на автобусі регулярних ліній. Оскільки праця водія автобуса, який зайнятий перевезенням працівників підприємства, не відноситься до роботи на регулярних лініях, підстави для надання відпустки за особливий характер праці за цією позицією відсутні.

Щорічні додаткової відпустки за особливий характер праці працівникам з ненормованим робочим днем, надаються з урахуванням Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці України від 10.20.97 р. № 7 (далі-Наказ № 7). Наказ не містить переліку професій і посад, де застосовується ненормований робочий день, але містить критерії, які слід ураховувати під час установлення працівникові ненормованого робочого часу. Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності, може застосовуватись для керівників, спеціалістів і робітників, якщо

їх праця не піддається точному обліку в часі;

їх робочий час за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості, наприклад, у сільському господарстві;

вони розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Згідно з Наказом № 7 орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем можуть затверджувати міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевими профспілками.

Підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день (з урахуванням орієнтовного переліку) та встановлює працівникам конкретну тривалість щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день по кожному виду робіт, професій, посад, ураховуючи періодичність виконання робіт понад установлену тривалість робочого часу, коло обов’язків й обсяг виконаних робіт.

Зважаючи на викладене, ненормований робочий день можливо застосовувати на робочому місці водія автобуса за умови дотримання вимог Наказу № 7.