Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

100 років тому народився автор “Пісні про рушник”: ювілей композиторів з Полтавщини братів Майбород

Відомі українські композитори брати Майбороди народилися в один день – 1 грудня, лише у різні роки: Георгій – 1913-го, Платон – 1918-го — в селі Пелехівщина (нині Глобинський район Полтаської області). Їхні дитинство і юність припали на часи громадянської війни, руїни й голоду, проте в їхньому житті завжди була музика: Платон змалку грав на балалайці, Георгій – на мандоліні…

Георгій Майборода після закінчення семирічки вступив до Кременчуцького індустріального технікуму. 1931-го влаштувався техніком на Запорізький алюмінієвий комбінат. Кожну вільну хвилину присвячував участі в місцевому оркестрі. Вирішив продовжувати музичну освіту: спочатку в Київському музичному училищі, потім– у столичній  консерваторії.

Георгій Майборода

Платон Майборода  середню школу закінчив у Запоріжжі, куди родина переїхала до Георгія. Брав участь у музичному гуртку – навчався грати на гітарі та мандоліні. Вступивши до Київського музичного училища, чотирирічний курс завершив за два роки, пізніше – теж Київську консерваторію.

Георгій у студентські роки створює симфонічні поеми «Лілея», «Каменярі» («Лілея» одразу вийшла на «велику сцену», привернула увагу знавців і поціновувачів).

Щойно почалася Друга світова, як брати Майбороди вирушили на фронт. Потрапили в оточення, опинилися в полоні. З концтабору «Хорольська яма» хлопців визволила мати. Очевидці переповідали, що Дарина Майборода вийняла зі скрині всі свої скромні прикраси, прихопила сала й пішла просити поліцаїв за дітей. Як виявилося, вчасно: Георгій був уже ледь живий.

У 1943-му Георгія та Платона Майбороду депортували до польського Катовіце, де брати змушені були працювати на заводі. Однак навіть у скрутні часи музиканти знаходили час для музики. Подейкують, що Платон Іларіонович організував на виробництві ансамбль.

Як не дивно, про війну Георгій та Платон Майбороди майже не писали. Платон Майборода створив відому вокально-симфонічну ораторію «Дума про Дніпро», поему «Тополя» (на слова Т.Шевченка), «Героїчну увертюру» для симфонічного оркестру, кілька кантат, обробки народних пісень, пісні для дітей. Писав музику для театральних вистав і кінофільмів.

Але найбільше знають його як автора понад 100 пісень – на слова В.Сосюри, В.Симоненка, Т.Масенка, Д.Луценка, М.Ткача… Вершиною творчості П. Майбороди стали пісні, написані спільно з відомими поетом Андрієм Малишком, із яким композитора єднала велика дружба. «Пролягла доріженька», «Білі каштани», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Ти моя вірна любов», «Моя стежина», «Пісня про вчительку», багато інших.

А славетну «Пісню про рушничок» («Рідна мати моя…»), мабуть, виконували заледве не всіма мовами світу. До речі, пісня була написана для фільму «Літа молоді», що знімався 1958р. Першим її виконав О.Таранець. Але справжньою «візитною карткою» пісня стала для Дмитра Гнатюка, який навіть жартував: «Я «Рушником» оперезав усю планету…» П.Майборода та його племінник (Платон Іларіонович разом з дружиною Тетяною виховував  Георгієвого сина Романа) якийся час мешкали  разом з А.Малишком у поетовій квартирі. Згодом Тетяна розповість, що в цій квартирі уперше почула заборонені тоді «Ще не вмерла Україна…» та «Червону калину».

За матеріалами порталу “Рідна карїна”