Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

Як допомогти дитині впоратися зі стресом та почуватися захищеною

Воєнні події в країні, зміни усталеного плину життя, природно, викликають емоційну напругу. В такій ситуації потрібно розуміти, як боротися зі стресом. Особливо, коли йдеться не про дорослих. Як батькам максимально зберігати спокій самим та допомогти впоратись з напругою дітям – коментар від дитячого і сімейного психолога Світлани Ройз наводить портал “Нова українська школа“.

Базова потреба будь-якої людини – потреба в безпеці. Тільки відчуваючи безпеку, дитина дозволяє собі досліджувати світ, віддалятися від батьків, дорослішати. Вибити опору – відчуття безпеки – означає позбавити людину життєвості. Різниця дорослого і дитини – сила і досвід, реакцій, дій.

“За будь-яких складних подій і тем дитина намагається на нас покластися. Важливо, щоб ми змогли впоратися зі своєю тривогою і вмістити в себе напругу дитини”.

За словами психолога, будь-яка новина, пов’язана з “життям і смертю”, впливає на нашу найдавнішу частину – рептильний (рептілійний) мозок. Вона відповідає за виживання і швидке реагування. Давнім рептиліям потрібно було вижити – відібрати їжу, завмерти, відбитися від небезпеки. Вони не вміли говорити, будувати плани й співпереживати.

“Як тільки включається ця частина мозку, ми перестаємо раціонально мислити. Ми або метушимося і панікуємо, або впадаємо в ступор, або проявляємо агресію і нетерпимість. У цей час ми, на жаль, не усвідомлюємо, що відбувається. Усі панічні вкиди розраховані на це, усі теракти провокують у нас стан травматизації – постійна напруга та відчуття тривоги й паніки”.

Тому треба дотримуватися певних правил.

Перше – чим менша дитина, тим менше інформації

Будь-яка дитина будь-якого віку перебуває в контакті з почуттями дорослого. Навіть якщо ми нічого не говоримо, але хвилюємося, дитина “втягується” в нашу воронку. Чим активніші емоції, тим важливіша раціоналізація – пояснення.

Дитині до двох років можна просто говорити: “Я з тобою. Ти в безпеці. Я впораюсь. Я можу подбати про тебе і про себе”. Дитину важливо обіймати або хоча б торкатися до тіла, важливо, щоб ніжки дитини й спинка відчували опору.

Дитині до 10 років можна сказати більше. “Далеко (важливо дистанціювати дитину від події) кілька (важливо визначити кількість) людей вчиняють зло. Але ми в безпеці. Тато і мама поруч з тобою. Ми про тебе дбаємо і будемо дбати”. Дуже важливий акцент: від того, що у світі є група жорстоких людей, сам світ не поганий. І більшості людей можна довіряти.

“Звичайно, якщо дитина зовсім не ставить запитань, ми обмежуємося короткою фразою. Якщо дитина поставила запитання – коротко відповідаємо, чекаючи наступного запитання”.

Відповідати на запитання дитини обов’язково. Якщо відповіді в нас немає, її важливо разом зі старшою дитиною шукати в інтернеті, в авторитетних знайомих. Говорити можна тільки зі стану своєї дорослої стабільності. Дитині будь-якого віку небезпечно дізнаватися про трагедії з телевізійних новин. Кордон між фантазійним (екранним) життям і об’єктивною реальністю розмита. Багато дітей переносять усе, що бачать на екрані, у свій внутрішній світ. Для них це може бути позамежним навантаженням.

Існують інші дієві методи:

  • Грати. Лімбічна система мозку – активна під час страху та гри. Нехай у дітей там буде гра.
  • Обіймати: кожен раз обіймаючи дитину, ми створюємо навколо неї додаткові кордони безпеки.
  • Дозволити, якщо це необхідно, проявити напруга тілесно – побігати, пострибати, покричати.
  • Малювати й розмальовувати мандали (малювати в колах), описувати долоньки, стопи, усе тіло, розмальовувати розмальовки з широкими межами – усе це допомагає повертати відчуття кордонів.
  • Вибирати матеріали, над якими можна відчувати контроль – пластилін, глина, хлібний м’якуш, кінетичний пісок, тісто, малювати олійною пастеллю або восковою крейдою.
  • Використовувати обривну аплікацію (руками рвати кольоровий папір на дрібні шматочки і з цих шматочків за допомогою клею-олівця робити колаж).
  • Малювати олійною пастеллю на темному папері.
  • Стрибати, масажувати ніжки.
  • Робити дихальні вправи (видих довший за вдих) – свисток, флейта, мильні бульбашки, кульки.
  • Малювати – майструвати будиночки, робити істот з будиночками на спинках (наприклад, равликів), грати зі сірниковими коробками.