Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

У Полтавському музеї Короленка влаштували театралізовану лекцію про Голодомор

До 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні студенти Полтавського педагогічного університету імені В. Г. Короленка разом з викладачем, кандидатом педагогічних наук Наталією Яремакою підготували театралізовану літературно-музичну композицію, яку показали в музеї В. Г. Короленка під час лекції-концерту “Історія горем вчить, щоб не забулося незабутнє”. 

Лекція, яку прочитала учням старших класів шкіл міста Полтави працівниця музею В. Г. Короленка Ольга Вечерок, мала назву ” Голодомор. Документи і факти”.

Розпочала лекцію пані Ольга із прочитання того, що писав видатний письменник, гуманіст, правозахисник Володимир Короленко про дії більшовиків після жовтневого перевороту 1917 року, які в подальшому призвели до жахливої трагедії українського народу – голодомору 1932-1933 років.

Что представляет ваш фантастический коммунизм? Что из этого может выйти? Не желал бы быть пророком, но сердце у меня сжимается предчувствием, что мы еще только у порога таких бедствий, перед которыми померкнет все то, что мы испытываем теперь”, – такими словами передав крик душі Володимир Галактіонович. Він згадував, як зустрів у Полтаві чоловіка, котрий “уже шостий день не бачив хліба”.

Згадував Короленко і приказку, почуту від селянина: “Як прийшли комуністи, то нічого стало людям їсти”.

Посилаючись на документи, факти, спогади очевидців подій голодомору 1932-1933 років на Полтавщині, Ольга Вечерок розповіла, як збулося тяжке передчуття Короленка, яке виникло на основі вміння аналізувати все, що відбувається, і передбачати наслідки.

“Аналізуючи причини голодомору 1932-1933 років, дослідники справедливо повязують його з колективізацією, хоча стосовно України тогочасна комуністична партія, керована московським центром, мала й іншу мотивацію: за будь-яку ціну придушити так званий “український сепаратизм” шляхом скорочення народонаселення нашої республіки”, – сказала науковець короленківського музею.

Формальним приводом кампанії по викачуванню зерна як у колективах, так і в індивідуальних господарствах була так звана хлібозаготівля “для індустріальних центрів та червоної армії”… Центральний комітет ВКП(б) і його місцеві філіали вирішили застосувати перевірені у роки громадянської війни методи масових репресій не лише проти заможного селянства, як це було раніше, а й проти усіх колгоспників і одноосібників. Для виконання поставлених завдань була задіяна уся державна машина, включаючи комсомольців і навіть піонерів. Тисячі активістів увійшли до складу спеціально створених для грабежу селянства комісій з “організації хлібозаготівель” та сумнозвісних “буксирних бригад”. Лише з однієї Полтави до сільрад Полтавського району було направлено сто сорок девять осіб. Найменші прояви гуманізму стосовно селянства партійні керівники нещадно карали.

Читайте також: У Полтаві презентували книгу про голодомор 1946-47 років

Ольга Вечерок зазначила, що голодували навіть ті селяни, котрі день у день працювали на колгоспному полі, одержуючи за свою каторжну працю з четвертої години ранку і до заходу сонця по 150-200 грамів хліба (це навіть менше, ніж одержували в 1942 році мешканці блокадного Ленінграда).

“Про сто двадцять пять блокадних грамів колишнього Ленінграда знає кожен, тоді як про рівень “забезпечення” українських колгоспників у 1932-1933 роках мало кому відомо”, – сказала Ольга Вечерок.

Вона розповіла про “чорні дошки”, на які заносилися села (а на Полтавщині – цілі райони), які найбільше відставали у виконанні планів хлібозаготівель.

Наприкінці заходу директор музею В. Г. Короленка Ольга Теницька наголосила: слід памятати, знати і не забувати, що зробили в минулому з Україною, щоб страшна історія не повторилася.

На жаль, неможливо викреслити з минулого ті жахливі сторінки. Треба правильно розуміти причини того, що сталося 85 років тому, щоб не допустити повторення, – наголошували організатори заходу.

Наталія Жовнір