Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

У Полтаві досі немає пам’ятника жертвам Голодомору, – учасники тематичного круглого столу

У приміщенні Полтавської ОДА відбулося засідання «круглого столу» на тему «85-ті роковини Голодомору-геноциду в Україні. Пам’ять кличе до дій».

У ньому взяли участь заступник голови Полтавської ОДА Микола Білокінь, директор Департаменту інформаційної діяльності та зв’язків із громадськістю ОДА Вікторія Пилипенко, керівники підрозділів ОДА, науковці, студенти полтавських вишів.

Чи все зроблено для пошанування жертв Голодомору й обізнаності суспільства щодо цієї трагедії? Над цим розмірковували учасники круглого столу.

«Хотів би, щоби ми враховували ті страшні уроки, які дає нам історія. Полтавщина чи не найбільше постраждала від Голодомору 1932–33 років. Проведено дуже велику дослідницьку роботу. В області виявлено близько 600 місць масових поховань, що впорядковані й утримуються в належному стані. Встановлено більше 920 пам’ятних знаків жертвам Голодомору», — поінформував Микола Білокінь.

На думку директора Державного архіву Полтавської області Валентини Гудим, частина документальних джерел досі залишається неопрацьованою. Вона принесла метричну книгу селища Чорнухи 30-х років.

«Згідно із записам цієї метричної книги, якщо в 1925 році в Чорнухах на три народження припадав один випадок смертності, то у 33-му співвідношення вже становило 1 народження на 4 випадки смертності. Це вражаюча статистика. Не дивно, що більшість документів, у т. ч. й дані перепису населення, потрапили до Москви й закриті під грифом «таємно».

Завідувач кафедрою історії України ПНПУ Людмила Бабенко у своїй доповіді торкнулася теми закордонних джерел інформації про Голодомор. Зокрема, йшлося про роль іноземних журналістів. Адже першими узагальненими даними й дослідженнями фактів Голодомору в Україні ми завдячуємо саме їм. Журналісти порушували заборону на в’їзд до СРСР і на власні очі бачили наслідки «терору голодом». Так, британець Гарет Джонс здійснив нелегальну подорож селами Харківщини.

 

«Зараз проблема полягає в недостатній популяризації наявних надбань, ними треба ділитися із широким загалом. Сучасні ЗМІ працюють більше з прив’язкою «до дати». До питання Голодомору виявляють інтерес тільки напередодні пам’ятних днів — тоді аж телефон розривається від прохань про коментар. А далі протягом року — затишшя», — зазначила Людмила Бабенко.

Голова Полтавського об’єднання ВУТ «Просвіта», депутат Верховної Ради 5–7 скликання Микола Кульчинський поділився спогадами про перші акції Народного Руху й Товариства Української мови на вшанування жертв Голодомору в 1989 році.

«Перекривали вулицю Жовтневу (нині — Соборності), стояли зі свічками, щоби привернути увагу до Голодомору. Ох і наслухалися ми тоді всього! Ледь сорочки на нас не порвали. Ось такий важкий колоніальний спадок суспільства. Але ми не здавалися, видавали книги, публікували статті. На жаль, зараз практично немає журналістики, яка мислила б національними категоріями. Телебачення колоніальне, а це формує етнічну, естетичну культуру нації».

Про полтавський вимір трагедії та про роль кооперативного руху у своїх доповідях розповіли професор Полтавської державної аграрної академії Микола Якименко та професор Полтавського університету економіки й торгівлі Мирослав Аліман.

Директор науково-редакційного підрозділу Центру дослідження історії Полтавщини Олександр Білоусько нагадав про втілений 10 років тому проект «Національна книга пам’яті жертв Голодомору».

«У томі «Полтавська область» зафіксовано 74 532 тис втрачених життів, а це «крапля в морі». Ще багато роботи для майбутніх дослідників, а свідків уже немає, уже ми є носіями пам’яті. Водночас у обласному центрі немає пам’ятника жертвам Голодомору. Є пам’ятник галушці, свині, танкам-літакам тощо, а цього — нема».

Професор філології, письменник Олексій Неживий висловив сподівання, що обласна організація Спілки письменників спроможна на видання книги про голодомори в Україні 20 століття у творчості письменників Полтавщини, з огляду на актуальність теми.