Ви тут:
Суспільство Україна 

Минає 100 років з дня “Листопадового чину”: як за одну ніч Львів став українським

1 листопада 1918 року у Львові розпочалося повстання, що увійшло в історію під назвою “Листопадового чину”. Його метою було встановлення української влади на західноукраїнських землях, внаслідок чого проголошено Західноукраїнську Народну Республіку.

Історики нагадують про низку передумов, що склалися напередодні повстання. Перша Світова війна наближалась до свого завершення, а Австро-Угорщина – до свого краху. Економіка окремих держав, що входили до імперії, вже давно занепадала, а політичні кола та осередки вимагали незалежності. Львів, що на той час входив до складу сусідньої імперії, відчував наближення «відлиги». Цісар Карл 16 жовтня 1918 року видав відозву до «своїх народів» – він намагався зберегти вплив, при цьому симулюючи демократію через обіцянки «федералізації» Австро-Угорщини.

Українські політики вирішили тоді не піддаватися на ці обіцянки, а діяти на власний розсуд. Вже 18 жовтня 1918-го в Народному домі у Львові збираються депутати Віденського парламенту, Галицького та Буковинського сеймів та представники різних партій і, користуючись заявою цісаря, створюють головний репрезентативний орган українців у монархії – Українську Національну Раду. Її Президентом обрали Євгена Петрушевича, що представляв інтереси українців у Відні.

Головою львівського відділу та фактичним керівником всього процесу в краї став Кость Левицький – один з головних політичних провідників галицьких українців того часу.

Кость Левицький

19 жовтня Рада ухвалює Маніфест. У ньому територією Української держави проголосили Східну Галичину з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-східну Буковину та українську смугу північно-східної Угорщини. До Маніфесту також заклали передумови проведення виборів до парламенту (Української Національної Ради) та прийняття Конституції.

20 жовтня на площі Святого Юра після недільної літургії збирається урочисте віче. Кость Левицький з благословення митрополита Андрея Шептицького проголошує створення Української держави в межах Австро-Угорщини.

Польські військові та політичні кола, посилаючись на «державотворчу нездатність» західних українців та необхідність об’єднання Галичини у «стратегічну Польщу, яка охороняла б Європу від більшовиків», заручившись підтримкою США і Антанти, створили у Парижі Польський Національний Комітет. 28 жовтня у Кракові було утворено Польську Ліквідаційну Комісію, ціллю якої було проведення у Львові в ніч з 2 на 3 листопада збройного виступу з встановленням польської влади, про що було попереджено намісника Галичини й австрійський уряд. Приїзд Комісії до Львова був запланований на 1 листопада.

Деякі учасники пропонували чекати маніфесту з Відня, проте представник Центрального Військового Комітету Дмитро Вітовський наполягав на захопленні влади: «Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки!»

Дмитро Вітовський

Дійство почалося о 4-й годині ранку. Першочерговим завданням було знешкодити ті сили, що могли чинити збройний опір. Роззброїли супровідний батальйон 41-го полку піхоти, що складався зі солдат інших національностей. Додатково було захоплено Головну пошту, всі залізничні вокзали, радіо, відключено міський телефон та міжнародну телеграфну лінію.

О 6 ранку 1 листопада 1918 року синьо-жовтий стяг замайорів над головною вежею міста. Львів вперше з 1349 року перебував в українських руках. Сталося це протягом двох годин без жодної краплі крові та майже без жодного пострілу. Львів, заснувши в жовтні ще в монархії Габсбруґів, прокинувся у листопаді в Українській державі.

До речі, з пошуком самого прапора виникли труднощі: стрільці мусили побігати у пошуках полотна. Сукно знайшли врешті у будівлі «Народної торговлі» на Ринку, а дружина директора особисто сіла за машинку, аби зшити синю та жовту тканину докупи.

Листопадовий чин спричинив утворення Української Держави площею 70 тис. км². 13 листопада 1918 року Українська Держава отримала нову назву згідно з прийнятим Радою Тимчасовим основним законом — Західноукраїнська Народна Республіка.

«Листопадовий чин» блискуче продемонстрував рішучіть українців у боротьбі за незалежність, вміння військових та політиків ефективно співпрацювати”, – зазначає Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

Апогеєм державницьких устремлінь українців стає проголошення Акта Злуки між УНР і ЗУНР і початок об’єднання століттями відірваних частин України в одній державі. Втім, це призвело до опору поляків і розгортання з перших днів існування ЗУНР польсько-української війни.

За матеріалами Інтернет-джерел: Вголос, УІНП, ФотоЛьвів.