Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

195 років тому на Полтавщині народився етнограф і письменник Матвій Номис

Матвій Терентійович Симонов (псевдо Номис) український етнограф, фольклорист, письменник і педагог, укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань – антології українського усного фольклору малих жанрів (прислів’я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо).

Він народився 17 (29) листопада 1823 року в козацькому селі Заріг (тепер Оржицького району) на Полтавщині на хуторі Терентія Симонова. Батько другої дружини Терентія Семеновича Симонова був турок, не козак. Якось російський купець Єфимов взяв у полон турченя, назвав його Василем, виховав і віддав за Василя свою доньку. Від того шлюбу знайшлася Марія Василівна Єфимова – мати М.Т. Симонова.

Матвій Симонов закінчив Київський університет, учителював у Ніжинській та Немирівській гімназіях. З 1855 року служив чиновником у Петербурзі, Пскові, Катеринославі, Житомирі.

З 1873 року був у Лубнах директором Лубенської чоловічої гімназії, з 1877 року — голова земства, мировий суддя, займав інші посади.

Протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. Свої праці Матвій Симонов підписував М. Номис — цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку і абревіатури імені письменника і фольклориста. Саме під таким ім’ям він і відомий широкому загалу.

Найвизначніша праця М. Номиса — «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М.Номис» (СПб,1864), яка містить понад 14,5 тис. приказок і загадок. У ній опубліковані також записи Степана Руданського, Василя Білозерського, Пантелеймона Куліша, В. Лазаревського, Марка Вовчка та інших. Лише в 1985 році з ініціативи та на кошти владики Мстислава (племінника Симона Петлюри), патріарха УАПЦ, збірку було перевидано з додатком окремої книги досліджень про збірку та її автора.

За матеріалами Вікіпедія, UA History