Ви тут:
Прес-релізи Суспільство 

Яким документом можна врегулювати питання визначення конкретної тривалості щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці

Згідно з п.1 статті 8 Закону України «Про відпустки» окремим категоріям працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11 97 р. №1290 (додаток 2 у редакції постанови від 13.05.2003р. №679 ( із змінами) (далі Список).

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах (ст.8 ЗУ «Про відпустки»).

Колекти́вний до́гові́р — угода, яка укладається між власником або уповноваженим органом (особою) і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів — представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом.

Зміст колективного договору визначають сторони. У ньому передбачаються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку, встановлення гарантій, компенсацій, пільг (стаття 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» та стаття 13 КЗпП).

Зазначені статті не містять вичерпного переліку питань, які мають урегулюватися колективним договором. Однак перелічені в цій статті положення потрібно вносити в колективний договір обов’язково, в тому числі щодо конкретної тривалості щорічних додаткових відпусток за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Іншим документом, яким може встановлюватися конкретна тривалість зазначених відпусток, може бути трудовий договір. Інше чинним законодавством не передбачено.

Проведення атестації робочих місць за умовами праці для встановлення зазначеної відпустки чинним законодавством не вимагається..

Облік часу, відпрацьованого в таких умовах, веде власник або уповноважений ним орган, відповідно до пункту 5 Порядку застосування Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98р. № 16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98р.за №57/2497 (із змінами) (Далі – Порядок).

Оскільки законодавством не визначено , в який спосіб має проводитися такий облік (табель, журнал), роботодавець самостійно ухвалює рішення щодо обліку часу , відпрацьованого конкретним працівником.

Відповідно до пункту 6 і 7 Порядку, додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються лише ті дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором, фактична тривалість такої додаткової відпустки залежить від кількості фактично відпрацьованих днів, у які працівник був зайнятий в умовах, передбачених Списком, не менш як половину встановленої тривалості робочого дня.

Головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області Гаркава Н.В.