Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

Як одягалися українські селяни півтисячі років тому

Загноблений, сірий та вбогий селянин, що вже народжувався з думкою про боротьбу з експлуататорами – такий стереотипний штамп, який живе з радянських часів. Однак сучасні історичні дослідження відкривають інший образ селянина-господаря – який трудиться на землі та користається плодами своєї праці.

В давнину показати свій соціальний статус, своє багатство можна було за допомогою одягу. Звісно, в полі чи лісі підданий-селянин був одягнутий відповідно до роботи – пошиті з грубого домотканого сукна верхній одяг «сермягу», штани білого, чорного чи сірого кольорів. Однак вдома у скринях селянська сім’я мала справжні «скарби». Одяг яскравих червоного, синього, зеленого кольорів та відтінків чекав святкового дня, ярмарку, весілля чи просто відвідин родичів, щоб бути одягненим господарем і показати його заможність. Більше того, селяни не відставали від міщан та шляхти і вдягалися по моді свого часу. У верхньому одязі жупани, делії, головні убори різноманітних форм, зокрема модні шапки-магерки та багато інших видів одягу широко представлені у селянському гардеробі.

 Такий одяг виготовлявся із тканин іноземного виробництва. Асортимент виробників сукна вражає – це польські, чеські, різноманітні німецькі міста-виробники, також було популярним добротне англійське сукно, італійські тканини. В одязі жінок були широко вживані шовкові тканини. Особливо популярним був оксамит, з якого шилися пояси, шапки, що додатково оздоблювалися хутром. Жіночі сукні часто мали оксамитовий верх. Особливим головним убором дівчат була «тканка» – оздоблений обруч, який виготовлявся з оксамиту. Тканку, яка була ознакою дівоцтва, дівчата носили і на роботу і на свято. Доповнювали святкове жіноче вбрання прикраси зі срібних монет.

У селян також біло розповсюджено носіння зброї. «Підданий» у жупані з англійського сукна та з шаблею при боці, що вирішує свої справи на ярмарку – звичне явище, яке можна спостерігати на сторінках давніх документів.

За матеріалами сайту “Пам’ять нації”