Ви тут:
Медицина Суспільство Україна 

В Україні зафіксували випадок сибірки, небезпеки розповсюдження інфекції немає

П’ятеро людей, які брали участь у забитті худоби в селі Міняйлівка Одеської області, госпіталізували зі специфічними симптомами захворювання шкіри. За результатами лабораторних досліджень, проведених референс-лабораторією Центру громадського здоров’я МОЗ України, в одного хворого підтверджено захворювання на сибірку (шкірна форма, що лікується антибіотиками і не становить такої небезпеки, як легенева форма). Також отримано позитивний результат дослідження м’яса забитої тварини та ґрунту в дворі, де було забито хвору тварину. Про це повідомили у Міністерстві охорони здоров’я. 

Ситуація знаходиться під контролем місцевої влади. Фахівці Держпродспоживслужби та обласного лабораторного центру проводять необхідні заходи з недопущення розповсюдження захворювання у відповідності до вимог Наказу МОЗ України № 314 від 09.07.2003 року “Про заходи з профілактики захворювань на сибірку» та  Наказу Мінагро № 4 від 25.01.2000 року “Інструкція про заходи з профілактики та боротьби з сибіркою тварин”. Захворювання локалізовано в межах одного села – із 30 вересня 2018 року введено карантин.  Медики обстежують людей, які контактували з хворими тваринами чи вживали м’ясо забитої худоби.

Медики спостерігатимуть за станом здоров’я жителів села упродовж 15 днів: щоденно здійснюються обходи домівок для контролю стану здоров’я людей, які потенційно можуть заразитись збудником сибірки. Особам, які мали ризик зараження збудником сибірки, призначається термінова профілактика антибіотиками і за ними здійснюється медичне спостереження.

Сибірка – це гостра інфекційна хвороба, збудником якої є спороутворююча бактерія Bacillus anthracis.  

Це гостра інфекційна хвороба тварин і людини, що протікає переважно у вигляді шкірної форми, значно рідше – в легеневій і кишковій формах з явищами сепсису.

ПОШИРЕНІСТЬ СИБІРКИ

Сибірка присутня в більшості частин світу, але частота спалахів варіюється.

Спори бактерій сибірки можуть залишатися в латентному стані в грунті протягом тривалих періодів часу і активуватися, коли поверхня грунту порушується, наприклад, у результаті повені, зливи або зсувів. Захворювання, як правило, з’являється знову, коли спори згодом потрапляють в шлунок тварини з травою на пасовищах.

Наразі захворюваність має лише спорадичний характер, проявляючись лише іноді й окремими спалахами.

ДЖЕРЕЛА ЗАРАЖЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ СИБІРКИ

Ця інфекція відноситься до зоонозів – тобто людина інфікується або від зараженої тварини, або від контакту зі шкірою та вовною.

Основне джерело інфекції – хворі домашні травоїдні тварини: велика і дрібна рогата худоба. Тварини заражаються, поїдаючи траву, інші корми, при водопої.

Сибіркою найчастіше хворіють люди, які працюють з тваринами та тваринними продуктами – кістками, вовною, шкірою, м’ясом.

Сибірка  не передається  від людини до людини.

Шляхи передавання інфекції:

  • контактний — через пошкоджену (навіть і мікротравмами) шкіру або слизові оболонки при догляді за хворими тваринами; під час обробки туш, зняття шкіри і поховання трупів загиблих тварин; із зараженими спорами сибірки ґрунтом при земляних роботах;
  • аліментарний — через приготування і вживання їжі з м’яса, отриманого від хворих тварин;
  • аерогенний (повітряно-пиловий) — шляхом інгаляції спор;
  • трансмісивний — через укуси комах (ґедзів, мух, комарів).

СИМПТОМИ СИБІРКИ

Середня тривалість інкубаційного періоду захворювання 2-3 дні, коливання можуть складати від кількох годин до 8-14 діб.

В організм інфекція потрапляє через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, рідше — слизові оболонки кишківника. Тому існує три форми сибірки: шкірна, легенева, кишкова.

Захворювання починається гостро: в перші години –  температура тіла різко підвищується до 38–40 °С і виникає слабкість. Зараження крові (сепсис) може розвинутися при будь-якому способі зараження.

Ознаки сибірки:

  • сильний головний біль;
  • висока температура;
  • загальне нездужання;
  • карбункул зі швидким наростанням набряку та свербіж (при ураженні шкіри);
  • сильні колючі болі в грудях (при легеневій формі);
  • задуха (при легеневій формі);
  • діарея з домішками  крові (при кишковій формі);
  • ріжучі болі в животі (при кишковій формі);
  • блювота з домішками крові (при кишковій формі).

Якщо лікування розпочинається вчасно, хворі одужують. У рідкісних випадках перебіг хвороби ускладнюється кишковою, легеневою або септичною формами. Захворювання протікає важко і може призвести до смерті хворого.

При найменшій підозрі на сибірку – негайно звертайтесь до лікаря!

ЛІКУВАННЯ СИБІРКИ

Лікування здійснюють виключно в умовах стаціонару. Збудники сибірки чутливі до антибіотиків. Не намагайтеся застосовувати антибіотики або будь-які інші препарати для самолікування чи профілактики без консультації лікаря.

При найменшій підозрі на будь-яку форму зараження потрібна негайна госпіталізація!

ПРОФІЛАКТИКА ІНФІКУВАННЯ СИБІРКОЮ

  • купуйте м’ясо та м’ясопродукти лише в місцях, де якість продуктів контролюється;
  • люди, які переробляють та реалізують м’ясо, м’ясопродукти чи будь-яку тваринницьку сировину, зобов’язані дотримуватись гігієнічних норм, щоб убезпечити себе та оточуючих;
  • виконання ветеринарно-санітарних правил при догляді за тваринами;
  • забій домашньої худоби лише з дозволу ветпрацівників;
  • впорядковане захоронення трупів тварин;
  • ветеринарний контроль хутряної та шкіряної сировини;
  • контроль захворюваності тварин;
  • знищення заражених трупів тварин;
  • щеплення тварин проти сибірки;
  • отримання особами, які мали контакт з хворими тваринами або сировиною від хворих тварин, екстреної профілактики антибіотиками.