Ви тут:
Суспільство Україна 

Що передбачає закон про мову

Верховна рада ухвалила у першому читанні законопроект “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Далі документ доопрацьовуватимуть до другого читання. “Українська правда.Життя” проаналізувала, що передбачає закон в разі ухвалення.

За документом, єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська, а спроби запровадження в Україні офіційної багатомовності всупереч Конституції провокують мовний розкол країни, міжетнічне протистояння та ворожнечу і спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу.

Публічне приниження чи зневажання української мови прирівнюють до наруги над державними символами України і карають за законом. Відповідальність нестимуть і ті, що перешкоджатиме чи обмежуватиме користування українською.

Документ регулює застосування української в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Його дія не поширюється на сферу приватного спілкування та релігійні обряди.

За документом, кожен громадянин України має володіти українською, як і той, хто претендує на наше громадянство.

Серед посадовців українською вільно мають розмовляти:президент; голова Верховної Ради, його перший заступник та заступники; прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри; голова СБУ; генпрокурор; голова Нацбанку; народні депутати, депутати ВР Криму; депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови; держслужбовці, посадові особи органів місцевої влади; судді, адвокати; керівники навчальних закладів державної та комунальної форм власності; педагогічні, науково-педагогічні й наукові працівники навчальних закладів; медпрацівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я та інші.

Якщо документ стане законом, то засідання, зустрічі тощо у владних органах – як центральних, так і місцевих – мають проводити українською. Якщо організатор зустрічі хоче провести її іншою мовою, має забезпечити переклад державною.

Передвиборна агітація за рахунок коштів Держбюджету, а також матеріали передвиборної агітації, що транслюють на ТБ, радіо та розміщують на носіях зовнішньої реклами, мають бути державною мовою. Інформаційні плакати політичних партій, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у нардепи та місцеві депутати, на посади сільських, селищних, міських голів і старост друкують українською.

Держава гарантує кожному громадянинові України право здобути формальну освіту українською мовою у державних та комунальних закладах освіти: від садочків до вишів. Особам, які належать до нацменшин та корінних народів, гарантують право на навчання в комунальних школах та садочках мовою нацменшини чи відповідного корінного народу поряд з українською.

Це право реалізують через створення окремих класів (груп) з навчанням мовою відповідної нацменшини чи корінного народу поряд з українською. Це не поширюється на класи (групи) з навчанням українською.

Особам, які належать до корінних народів, нацменшин, гарантують право на вивчення мови відповідних корінного народу чи нацменшини в комунальних школах або через національні культурні товариства.

Заклади освіти забезпечують обов’язкове вивчення державної мови, зокрема заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти – в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі з використанням державної мови.

Особам, які належать до корінних народів, нацменшин, іноземцям та особам без громадянства створюють належні умови для вивчення державної мови.

У закладах освіти відповідно до освітньої програми можуть викладати одну або декілька дисциплін двома чи більше мовами – державною мовою, англійською мовою, іншими офіційними мовами Євросоюзу.

За бажанням здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти заклади освіти створюють можливості для вивчення ними мови корінного народу, нацменшини як окремої дисципліни.

 

Мовою культурно-мистецьких, розважальних та видовищних заходів є державна мова. Інші мови під час таких подій можна застосовувати у разі, якщо це виправдано художнім, творчим задумом організатора заходу, а також у випадках, визначених Законом України “Про нацменшини”.

Положення цієї частини не поширюється на застосування мов під час виконання та відтворення словесно-музичних творів.

Супровід культурно-мистецьких та видовищних заходів має бути українською. Якщо ведучим події є людина, що не знає української, організатор має забезпечити синхронний або послідовний переклад українською. Українською мають видавати й вхідні квитки, оголошення, афіші, інші інфоматеріали про такі події. Там можна використати іншу мову, щоб написати назви творчих колективів та виконавців, але тоді треба продублювати такі назви у фонетичній транскрипції українською.

Театральну виставу іноземною мовою у державному чи комунальному театрі супроводжують субтитри українською. Нею мають бути й музеї та виставки, в описах поруч з українською можуть бути й інші мови.

Фільми (в тому числі серіали, анімаційні й документальні фільми), мають бути україномовними. Якщо їх створили “суб’єкти кінематографії України”, таке кіно мають поширювати і показувати в Україні “з мовною частиною звукового ряду, виконаною українською”. Якщо у такому фільмі будуть іншомовні репліки, їх мають озвучити або  бути субтитрувати українською. Сумарна тривалість субтитрованих реплік не може перевищувати 15% загальної тривалості всіх реплік у фільмі.

Телерадіоорганізації мовлять українською. У загальному тижневому обсязі мовлення центральних та регіональних телерадіорганізацій україномовні передачі  та/або фільми мають мати не менше 75% загальної тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.

За тиждень україномовних передач та/або фільмів має бути не менше 60% від загальної  тривалості передач та/або фільмів (або їх частин) у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.

Телерадіоорганізації мають мати не менше 75% україномовних передач новин, поширених у кожному проміжку часу між 07.00 та 18.00 і між 18.00 та 22.00.

Телерадіоорганізації,  які відповідно до виданою Нацрадою ліцензії мовлять мовами корінних народів України, мають мати не менше 75% телемовлення  українською мовою та мовами корінних народів України на тиждень. З них не менше 30% – українською. Ця ж вимога стосується радіопередач.

Фільми, створені на території республік колишнього СРСР не російською та не  українською мовами і в подальшому дубльовані російською мовою, озвучують або дублюють українською.

Для цілей реалізації художнього, творчого задуму допускається у фільмі (крім дитячих та анімаційних фільмів) використання інших мов  в обсязі не більше 10% загальної тривалості всіх реплік учасників фільму, при цьому всі іншомовні репліки субтитрують українською.

У передачі, фільмі, виконаному українською, допускається використання інших мов без дублювання та озвучення у таких випадках:у репортажі   з місця події  (крім мови та реплік репортерів); у виступах, інтерв’ю, коментарях, поясненнях, запитаннях тощо осіб, які беруть участь у передачі (крім ведучих (дикторів) передачі), або в окремих репліках ведучих (дикторів) передачі в обсязі, обумовленому творчим задумом передачі; у музичних  творах з текстом  (піснях), які є частиною передачі  немузичного жанру чи фільму та використані в ній лише як звуковий супровід; у музичних кліпах, що містять текстовий супровід; у будь-яких  творах, виступах, виконанні тощо мовамикорінних народів України.

 

Друковані ЗМІ в Україні видають українською. Можна видавати газету чи журнал у двох чи більше мовних версіях, одна з яких має бути державною мовою. Всі мовні версії мають мати ту ж назву, бути ідентичними за змістом і видаватись в один день.

Поширювати газети й журнали за передплатою неукраїнською можна, якщо їх засновниками (співзасновниками) дадуть можливість передплатити в Україні цю ж газету чи журнал українською.

У кожному місці розповсюдження друкованих ЗМІ україномовних газет та журналів має бути не менше 50% назв друкованих ЗМІ, що розповсюджують в цьому місці. І якщо у точці є російськомовна версія журналу чи газети, має бути й українська.

Видавець, внесений до Держреєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції має видавати українською не менше 50% від усіх виданих ним упродовж року назв книжкових видань.

У кожній книгарні та місці, де продають книжки, має бути не менше 50% назв книжкових видань від загальної кількості назв у цьому місці.

Впроваджується посаду Уповноваженого із захисту державної мови. Він контролює застосування української як державної органами влади, іншими суб’єктами господарювання державної і комунальної форм власності, їхніми посадовими та службовими особами, а також громадськими об’єднаннями, політичними партіями та приватними юрособами тощо; надає висновки і рекомендації органам влади і центральної і місцевої щодо застосування української мови як державної в їхній роботі; оприлюднює висновки про ознаки публічного приниження чи зневажання української мови в публічних виступах; подає пропозиції Кабміну щодо змін законодавства на захист української.

Кожен може поскаржитись Уповноваженому про порушення права на отримання українською інформації і послуг в усіх сферах суспільного життя в Україні та щодо усунення перешкод та обмежень у користуванні державною мовою.

Уповноважений впродовж 10 робочих днів з дня надходження скарги ознайомлюється з нею, і може вирішити: провести мову експертизу; провести мовне інспектування; залишити скаргу без розгляду.

Владні органи у своїй подальшій роботі керуються висновками та рекомендаціями Уповноваженого щодо дотримання стандартів української.

Те ж стосується підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, громадських об’єднань, політичних партій.

У Кодекс про адмінправопорушення додають статтю щодо порушення законодавства у сфері застосування державної мови.

У пазі, якщо порушили закон щодо обов’язкового застосування української під час зустрічей і робочого спілкування, в актах, діловодстві та документообігу в держорганах, на державних і комунальних підприємствах, судах тощо – посадові особи заплатять від 200 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушили закон щодо застосування української в освіті, науці, культурі, книговиданні, електронних інформаційних системах, публічних заходах, рекламі тощо – штраф на посадових осіб від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів.

Порушили закон щодо застосування української на телебаченні та радіо – штраф на посадових осіб від 500 до 600 неоподатковуваних мінімумів.

Порушили друковані ЗМІ – штраф на посадових осіб від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів.