Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

«Коли наполегливо працюєш і відстоюєш свою точку зору, подолати можна будь-які перешкоди», – Олександра Шереметьєва

Йти непроторенним шляхом завжди складно. Набивати шишки, робити помилки і виправляти їх. А навздогін ще й чути скептичне: «Та нічого у вас не вийде». Так було з тими, хто першим повірив у реформу децентралізацію і об’єдналися першими у 2015 році. Тоді на теренах Полтавщини виявилося 12 таких громад. І одна з них — Омельницька, яка об’єднала 20 сіл Кременчуцького району. А це 5,5 тисяч жителів, яких обслуговують 3 дитячі садки і 3 школи, 4 будинки культури, 6 бібліотек, амбулаторія сімейної медицини, 6 ФАПів, 4 відділення поштового зв’язку, 7 аптечних кіосків. За перші два роки громада реалізувала понад 50 різноманітних проектів. Зокрема, збудували новий водогін, зробили вуличне освітлення, капітальний ремонт будинку культури і лікарні, створили власний ЦНАП. І цей список можна продовжувати.

Нині в Україні близько 800 об’єднаних громад. Проте Омельницьку ОТГ ставлять у приклад новоствореним громадам, сюди їздять за кращими практиками і досвідом, а журналісти — за матеріалом. Ось і ми вирішили поспілкуватися із головою Омельницької ОТГ Олександрою Шереметьєвою про минуле і сьогодення громади.

— Першими вирішили об’єднатися люди, упевнені у своїх силах, із досвідом, котрі мали велике бажання працювати. Ми дуже хотіли створити громади, спілкувалися, приймали свої рішення. Бо спеціальних законів, власне, ще не було. Вони писалися вже на основі роботи 150 громад, які сформувалися першими. Ми приймали рішення, апробували їх і якщо вони не суперечили чинному законодавству, ми рухалися далі. Першою і найбільшою проблемою, мабуть усі пам’ятають, став той факт, що нашу громаду не могли зареєструвати в обласному управлінні юстиції. Потім виникли проблеми з казначейством. Але і їх вирішили. Тобто коли наполегливо працюєш і відстоюєш свою точку зору, подолати можна будь-які перешкоди.

Після об’єднання держава нас дуже підтримувала. Було створено комітет при Верховній Раді. Голова парламенту Володимир Гройсман очолив процес. Він дійсно опікувався об’єднаними громадами, збирав голів кожні два тижні, запитував про проблеми, шукали шляхи їх вирішення. Зараз цю опіку взяв на себе Мінрегіонбуд.

Із напрямами розвитку громади відразу визначилися?

— Уже тоді було зрозуміло, щоб розбудувати громаду, неможливо хапатися за все і в один момент. Гору коняка не здвине, як би вона того не хотіла, як би не упиралася. Здвинути гору може лише землетрус. Потрібно визначити для себе пріоритетні напрямки. Наприклад, інновації чи енергоефективну громаду, розвивати культуру чи освіту, медицину. Освіту і культуру ми забрали, і медицину також. Перша проблема, яка в нас була, — це охорона здоров’я. Шукали лікаря, ремонтували ФАПи, амбулаторію, вкладали солідні кошти.

А де брали на це все кошти?

— У перший рік держава відчутно підтримала нас фінансово коштом цільових субвенцій. Запорука будь-якого успіху — активність. Під лежачий камінь, як відомо, вода не тече. Тому наша громада стукала у всі двері, брала участь у всіх можливих проектах і конкурсах, завдяки яким можна було залучити додаткові кошти. Це і Державний фонд регіонального розвитку, і DESPRO із проектом водопостачання. Завдяки співпраці з GIZ з’явився ЦНАП. Брали участь у конкурсі обласного проекту підтримки розвитку громад. Таким чином у 2016 році на наші 2 мільйони співфінансування залучили майже 12 мільйонів коштів. У 2017 році держава кошти притримала до липня. Тому доки отримали погодження, дозволи, отримали декларацію на початок будівництва — і клуб у Рокитному не зробили, довелося повернути кошти. Мені й досі це пече. Тому торік показники були гірші. І на 1 гривню залучили лише три. Зрозуміло, що в державі збільшилася кількість громад, а відтак зросла й конкуренція між ними.

Але тепер ми зрозуміли, що краще взяти великий проект і реалізувати його. У 2016 році ми закрили всі дірочки. Як то кажуть, залатали скрізь, де текло і крапало. Сьогодні у нас амбулаторія відремонтована. Відремонтовані дитсадки. І продовжуємо ремонтувати дошкільний закладу в Омельнику. Є дитсадки у Рокитному, де 44 дитини, і в Запсіллі, де 21 дитина, і в Демидівці, де 23 малюка. Ми ці дитсадки не закриваємо, філії не робимо, бо вважаємо, що малеча має бути поруч із батьками. В одному населеному пункті.

Олександро Іванівно, ви згадували про підтримку держави. А як складається співпраця із обласною владою, і радою зокрема?

— У нас дуже гарні стосунки і співпраця. Власне, Омельницька об’єднана громада є членом Асоціації обласних і районних рад. А ще, як я і говорила, ми беремо участь у всіх можливих проектах. Зокрема, й тих, що проводить обласна рада та ініційованих її головою Олександром Біленьким. У обласному конкурсі проектів розвитку громад перемагаємо щороку. У його рамках нині триває ремонт ДНЗ «Ромашка» у П’ятихатках. До речі, три наші проекти, подані на конкурс Бюджету участі, потрапили й до 20-ки. У нас чудові й особисті стосунки з головою облради Олександром Біленьким. Молодий, креативний керівник, який допомагає і дає поради. Неодноразово бував у громаді, ініціював проведення у нас Зимової Студреспубліки.

Перед початком нашої розмови ви зустрічалися із колегами і говорили про створення Агенції місцевого розвитку. Це нагальна проблема?

— Так, і вона назріла вже давно. Держава давно попереджала, що обсяги фінансової підтримки громад будуть зменшуватися. Ми повинні самі шукати додаткові надходження. Один зі шляхів — це залучення грантів. Але далеко не всі грантодавці можуть і хочуть працювати із державними структурами. Більшість хоче допомагати громадському руху. Якщо створити громадську організацію, тоді можна співпрацювати із грантодавцями. Вона ж допомагатиме і з написанням проектів. А це справа не така вже й легка, знаю із власного досвіду. У мене проекти пишуть всі — старости, директори шкіл. Приносять, здають в економічний відділ. Там їх вивчають, правки вносить мій перший заступник, яка мала б виконувати свої обов’язки. Але бачу, що й ці проекти не виграють. Зараз ми ж усі хочемо потрапити на гроші Євросоюзу. А там вимоги взагалі захмарні і жорсткі. Торік громада виграла конкурс із проектом створення інноваційного парку, то зрозуміла, що ми взагалі писати проекти не вміємо.

Останній проект, який вам вдалося реалізувати на теренах громади?

— Зараз втілюємо в життя дуже цікавий проект — це комунальний заклад, інклюзивний ресурсний центр «Надія». Якщо все буде добре, то очікуємо на відкриття першу леді країни Марину Порошенко. Йдеться про справді унікальний заклад — центр для роботи із дітьми з особливими освітніми потребами. Ми його планували відкрити в Омельнику, але працівники ДНЗ «Казка» не зрозуміли можливостей і перспектив. І тоді віддали цей проект у віддалене село, де природним шляхом закрилася школа. У Демидівці була школа, проте батьки віддали перевагу школі в Омельнику, яка краща за місцеву, почали відправляти дітей туди. Тому й призупинили діяльність Демидівського НВК. Але будівля добротна, хороша. Спочатку там відкрили дитсадок, ще до об’єднання. У 2017 році ОТГ його відремонтувала. До цього дитсадка почав ходити хлопчик з особливими освітніми потребами: розумний, чудово читає вірші, гарно малює, але дуже емоційний і рухливий, потребує додаткової уваги. От Демидівка і взялася за проект. Після приєднання ще декількох населених пунктів у громаді будуть 30 діток-інвалідів. Для них і потрібен такий центр. Нині там працює директор, психолог, логопед і лікар-реабілітолог. Зроблені темна і світла сенсорні кімнати, підготували кімнату для медіатеки і ще є дві кімнати, які відремонтують для роботи логопеда і психолога та кімната для реабілітації. Центр матиме окремий вхід, роздягальню, спеціально облаштований туалет і душову. Перед цим ми провели перемовини із міською владою Кременчука. У них працює прекрасний реабілітаційний центр, ми виділяємо також кошти для роботи із нашими мешканцями, співпрацюємо. Але наш реабілітаційний центр розташований у селі. І влітку можна буде приїздити сюди відпочивати. Тим більше, що біля школи є сад, розбитий розарій, стадіон. Оце проект, над яким працюєш — і душа радіє. Коли це все бачиш, хочеться жити.