Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

Чому зникають діти: про факти та причини розповіли полтавські правоохоронці

Чи не кожного дня до правоохоронців Полтавської області надходять повідомлення про зникнення неповнолітніх. Такі випадки є екстреними подіями, тож поліція відразу вдається до розшуку. На щастя, станом на сьогодні, на Полтавщині немає жодної дитини, яку не вдалося б знайти. Та чи всі неповнолітні дійсно навмисно йдуть з дому? А якщо йдуть, то куди й навіщо? Про це розповіла начальник відділу ювенальної превенції ГУ НП у Полтавській області, підполковник поліції Ірина Карюк.

Як зазначила правоохоронець, за 9 місяців поточного року до поліції Полтавщини надійшло 361 повідомлення про зникнення дитини. Це на 22,8 % більше, ніж у 2017 році. У 335 випадках неповнолітніх вдалося розшукати протягом доби. Цей показник теж збільшився і становить 92,7 %, минулого року він сягав 86,4 %.

“З 361 неповнолітнього 36 йшли з дому повторно. Це невелика кількість, але вона викликає стурбованість й свідчить про те, що нам потрібно працювати з цими дітьми. Причини, чому діти залишають домівки — різні. Існує, так званий, синдром бродяжництва. Його встановлюють медики. Такі діти мають патологічну схильність до “мандрів”. Вони без певної причини йдуть з дому та вештаються вулицями. Також з 361 факту зникнення підлітків цього року 213, або 59 %, мають, так звані, технічні моменти. Тобто дитина пішла в гості до друга, однокласника, затрималась, а сповістити батьків про своє місце перебування забула. Можливо, у неї розрядився телефон, чи вона просто загралася. Батьки починають хвилюватися, повідомляють про зникнення свого сина чи дочки у поліцію”, — розповіла Ірина Карюк.

Та все ж у 41% випадків зникнення неповнолітніх діти дійсно навмисно залишають домівку.

“Одна з головних причин чому діти навмисно йдуть із дому — це бажання привернути до себе увагу. Наприклад, у неповнолітнього розлучилися батьки. Батько чи мати створює нову родину, народжуються діти від другого шлюбу. Дитина вважає, що вона відходить на других план, її ніхто не помічає, не турбується про неї. Тоді вона йде з дому, щоб звернути на себе увагу. Також у підлітковому віці є випадки нерозділеного, або навпаки “великого” кохання. Молода психіка піддається сильним емоціям. Закохані можуть разом вирушити у мандрівку й нікого про це не попередити. Або ж підліток з “розбитим серцем” тікає з дому в надії знайти втіху”, — каже очільниця відділу ювенальної превенції ГУ НП у Полтавській області.

Існують і випадки, коли неповнолітні залишають щасливі родини. Здавалося б у дитини все є і вона всім забезпечена, але вона йде на вулицю, знаходить підозрілу компанію, може не прийти додому ночувати, зникає на кілька днів. Це випадки, коли неповнолітньому дійсно не вистачає уваги батьків. Дорослі багато працюють, їм здається, що вони роблять усе для свого сина чи доньки, але у відповідь отримують непорозуміння.

“Діти потребують любові та уваги. Їм необхідний емоційний контакт із батьками і його потрібно встановлювати із самого малечку. Не потрібно дитину тотально контролювати. Її слід розуміти, цікавитися її інтересами, проблемами. Вона повинна довіряти батькам і знати, що її завжди зрозуміють. Цей емоційний зв’язок — надзвичайно важливий”, — наголосила Ірина Карюк.