Ви тут:
Суспільство Україна 

5 жовтня – 135 років Петру Болбочану, який визволяв Полтаву від більшовиків

З нагоди сторіччя Української революції 1917-21 рр. ВУТ «Просвіта» продовжує публікувати матеріали  про події та особистостей, які виборювали незалежність України сто років тому. В рамках декомунізації в  обласному центрі замість провулку Червоного з’явився провулок на честь видатного військовика армії Української Народної Республіки (УНР), який визволяв Полтаву від російсько-більшовицьких окупантів Петра Болбочана.

Рівно 135 років тому (5 жовтня 1883 року)  у сім’ї священика  села Ярівка на Чернівеччині народився Петро Болбочан, полковник Армії УНР.

Навчався в духовній семінарії, згодом закінчив Чугуївське юнкерське училище. Під час навчання у ньому організував український гурток з вивчення і популяризації української мови.  Учасник Першої світової війни як офіцер 38-го Тобольського полку, нагороджений кількома орденами.

Петро Болбочан з дружиною і батьками

З початком Української революції 1917-1921 рр. займався організацією українських військових частин. 22 листопада 1917-го очолив сформований із добровольців Південно-Західного фронту російської армії 1-й Український Республіканський полк. Оскільки солдатський комітет перебував під контролем більшовиків, полк роззброїли, а казарми підірвали і розстріляли гарматами.

На початку 1918-го сформував Республіканський курінь, реорганізований у 2-й Запорізький піший курінь. «Запорожці» Петра Болбочана стали одним з найбільш боєздатних з’єднань Армії УНР: відіграли ключову роль у участь у придушенні Січневого російсько-більшовицького заколоту  в Києві, звільненні столиці УНР від російсько-більшовицьких загарбників у лютому 1918-го. З грудня 1918-го Петро Болбочан став командувачем Лівобережної групи української армії.

Очільники Української держави  виробили загальний план боротьби з більшовиками в Наддніпрянській Україні, зокрема Запорожцям-Болбочанівцям було поставлене завдання: просуватися на ст. Гребінка й Полтава, здобути Полтаву, Харків і вигнати російсько-більшовицьких окупантів за межі України. Це завдання Болбочан виконав: 27 березня визволено Полтаву, а 6 квітня 1918 року – м. Харків.

Блискуче провів Кримську операцію в квітні 1918-го: разом із німецькими союзниками визволяв український Крим від більшовиків. Командував захистом східних кордонів України.  Мав незаперечний авторитет серед підлеглих, а більшовики обіцяли за його голову 50 тисяч золотих рублів.

Чітко притримувався державницької позиції, мріяв про сильну армію. В одному з наказів військам наголошував:

“Ніяких совєтів робочих депутатів, монархічних організацій… я не допущу. Підкреслюю, що ми боремося за самостійну демократичну Українську Республіку, а не за єдину Росію, якою б вона не була – монархічна чи большевицька».

«В житті був дуже скромний, без тіні манії величності…, – згадував сотник Б. Монкевич. – Він ніколи не підвищував голосу, нікого не розносив і не робив нікому нагани, як це роблять більшість строєних начальників. Вистачало одного погляду Болбочана, щоб людина розуміла, чого він бажає і чи задоволений він чи ні».

Після відступу з Лівобережжя знятий з командування Запорозьким корпусом. Зокрема, після вимушеного відступу військ Болбочана з Харкова, полковника звинуватили у залишенні міста Червоній армії без бою. Після цього він вступає у конфлікт з керівництвом Директорії.

У червні 1919-го був заарештований і засуджений до страти за підозрою у намірах здійснити державний переворот (усунути від влади Головного отамана Симона Петлюру). Декілька днів провів під арештом, а потім кілька місяців – під наглядом місцевої влади у Станіславові (нині Івано-Франківськ). Завдяки великій симпатії у військах, мав змогу втекти. Однак не зробив цього, бо прагнув довести, що за ним немає жодної провини. Розстріляний 28 червня 1919-го на станції Балин на Хмельниччині.

У трагічній долі Петра Болбочана відбилася вся неоднозначність і трагічність тогочасного державотворчого процесу та військового будівництва. Через сто років після подій Перших визвольних змагань справа і головна ідея життя як Петлюри, так і Болбочана – здобуття української державності – стала реальністю. Українська держава «помирила» їх обох.

В рамках декомунізації в  обласному центрі замість провулку Червоного з’явився провулок на честь видатного військовика армії Української Народної Республіки (УНР), який визволяв Полтаву від російсько-більшовицьких окупантів Петра Болбочана.

Прес-центр Полтавського обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка