Ви тут:
Суспільство Україна 

2 жовтня 1990 розпочався перший Майдан: “Революція на граніті”

2 жовтня 1990 року розпочалася “Революція на граніті”. Таку назву отримали згодом події протестної ненасильницької акції в Києві, коли на площі Жовтневої революції (нині це Майдан Незалежності) студенти оголосили голодування.

На початку 90-х років акції протесту проходили у багатьох республіках СРСР, проте в Україні рушійною силою стали не політики, а студентська молодь.

Осінь 1990 року увійшла в історію України як час компромісів та безперервного переговорного процесу.

“Стала відчутна відмінність у сприйнятті ситуації між молоддю та поколінням старшої формації”, – згадував лідер Київської організації УСС Олесь Доній. 

Ідея проведення акції зародилася влітку 1990 року серед членів Української студентської спілки в Києві. Замисел підхопило Студентське братство Львова. Співголовами акції, якими стали: Олесь Доній (голова УСС Києва), Маркіян Іващишин (голова Студентського братства Львова), Олег Барков (голова УСС Дніпродзержинська).

11 вересня Верховна Рада УРСР прийняла рішення про заборону проведення мітингів на відстані одного кілометру довкола будівлі парламенту.

Зранку 2 жовтня кілька десятків активістів зібрались на площі Жовтневої революції і, розстеливши на граніті матраци та спальники, розпочали голодування. Ця акція тривала лише протягом 2–3 хвилин. Правоохоронні органи, які прибули на місце проведення акції завчасно, нічого не встигли вдіяти. Увечері було розгорнуто наметове містечко, яке мало чітку організацію. Були окремо намети для прес-групи та медиків. Організовано  охорону наметового містечка. Міліція так і не наважилась розігнати демонстрантів, а згодом Київська міська рада дала дозвіл на проведення масових акцій в центрі міста.

Студенти оголосили основні вимоги:

1) відставка голови Ради Міністрів В. Масола; 2) проведення позачергових виборів Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше, аніж весною 1991 року; 3) прийняття постанови про націоналізацію майна КПРС та ВЛКСМ в Україні; 4) відмова від підписання нового союзного договору; 5) повернення на територію республіки військовослужбовців, які проходять строкову службу за межами України, та забезпечення проходження військової служби на території республіки цьогорічного та наступних призовів.

У наступні дні до мітингувальників приєднувалася молодь з усіх куточків України. Після відвідин табору голодувальників відомий український радянський письменник, лауреат багатьох урядових нагород Олесь Гончар написав лист-заяву до парткому Київської організації Спілки письменників України, де оголосив про свій вихід з КПРС. 

Всього голодувало близько 150 осіб, ще стільки ж допомагали. Серед голодуючих було три жінки. Одна з них — народна артистка України, лауреат Державної премії УРСР ім. Т.Г.Шевченка Ніла Крюкова. 

Вирішальні події відбулись протягом 12–17 жовтня. Вже 13 жовтня силами учасників акції було перекрито рух транспорту на Хрещатику. 14 жовтня починають страйкувати цілі навчальні заклади та старші класи шкіл і ПТУ. Більшість вишів Києва підтримали вимоги. Маніфестації пройшли у Львові та Луганську. Заклики до загальнонаціонального страйку були озвучені по телеканалу УТ–1.

 

Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання більшості вимог учасників протесту.

За матеріалами УІНП, Хвиля.