Ви тут:
Суспільство Україна 

Як працювала радянська пропаганда під час Голодомору

В Українському  інституті національної пам’яті розповіли, як працювали радянська пропаганда напередодні та під час Голодомору 1932-33 рр.

Важливим елементом становлення сталінського тоталітарного режиму була пропаганда, що спиралася на потужний клас працівників спецслужб, цензорів. За допомогою пропаганди влада визначала «ворога народу», яко­го треба було локалізувати, маргіналізувати, а потім перевиховати або зни­щити.

Традиційно в Україні комуністи визначали двох внутрішніх ворогів: головний «соціальний» ворог отримав назву «куркуля», головний «наці­ональний» ворог називався «українським буржуазним націоналістом» чи «петлюрівцем».

Із початком колективізації та розкуркулення образи «куркуля» та «укра­їнського буржуазного націоналіста» ще більше демонізувалися. На радян­ських політичних плакатах їх наділяли негативними фізичними та психо­логічними рисами, зображали у вигляді хижих птахів, тварин, різних па­разитів, які не виконують у суспільстві жодної позитивної ролі, а навпаки, шкодять йому та співпрацюють із закордонним ворогом.

Іноді пропаганда пропонувала конкретні заходи «фізичного очищення» від «ворогів». Таким чином формувалася думка, що «вороги народу» не варті захисту, жалю, що їхнє життя не становить жодної цінності.

Радянська пропаганда сіяла ненависть та встановлювала штучні соці­альні та національні розколи у суспільстві. Образ «українського буржуазно­го націоналіста» мав на меті повісити ярлик на українську національну елі­ту та політичну опозицію радянському режиму. Образ куркуля виконував іншу функцію – розділити українських селян, змусити їх ворогувати між со­бою, знищувати одне одного.

На початку 1930-х років з’являються додаткові образи ворога – «сабо­тажники» та «шкідники», якими влада намагається «пояснити» власні невда­чі колгоспної економіки. До кінця 1932 р. у свідомості більшовицьких лідерів та у пропаганді «куркулями» й «саботажниками» став ледь не весь український народ.