Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Полтавські журналісти побачили, як відбувається контроль якості очищення стоків

«Новини Полтавщини» долучилися до акції «Журналіст змінює професію», влаштованої ПК «Полтававодоканал». За задумом організаторів, представники ЗМІ мали змогу не тільки «зблизька» побачити роботу різних підрозділів підприємства, але й безпосередньо взяти в ній участь. Нам випало провести робочий день у лабораторії Затуринських очисних споруд.

Люди зазвичай переймаються якістю води, яка тече з крану, і мало замислюються, куди діваються стоки. А тим часом, «відпрацьована» вода скидається знову до водних об’єктів. Про це нам розповіла завідувач лабораторією Оксана Завальнюк.

У виробничій лабораторії, що входить до складу служби охорони водних ресурсів ПВК, працюють 8 людей, включно з інженером і завідувачем. Тут здійснюють контроль якості очистки стічної води. Окрім, власне, Затуринського очисного комплексу, проби води привозять із Карлівських, Машівських, Котелевських, Кобеляцьких очисних споруд, Опішного й Шишак.

Стоки проходять перевірку за 25 показниками: органолептика — запах, прозорість, сухий залишок, наявність сульфатів, хлоридів, фосфатів, металів, жирів, нафтопродуктів, нітратів тощо.

 

Крім того, щоденно під 100-кратним мікроскопом досліджують зразки мулу з аеротенків, де відбувається біологічна очистка води активним мулом. Якщо мікроорганізми рухливі, добре почуваються — значить, усе гаразд.

Лабораторія оснащена різноманітними приладами, про призначення яких без допомоги іноді важко здогадатися: КФК — концентраційний фотокалориметр, РН-метр, сушильні шафи, термостат… Ще тут є високоточні ваги, багато скляного посуду — колби, стакани, піпетки тощо.

«Стічна вода — досить складна суспензія, що для того, щоби її розщепити, виявити сполуки, треба докласти зусиль», — пояснила Оксана Завальнюк.

Пані Оксана влаштувала нам невелику екскурсію територією Затуринського очистного комплексу. Затуринські очисні споруди потужністю 30 тис. куб. м. на добу обслуговують частину центру міста, мікрорайон Поділ. Решта стоків іде на Супрунівський очисний комплекс.

Розпочинається очисний цикл у грабельному відділенні — тут стоять решітки, які затримують великі механічні домішки.

Потім вода надходить на пісковловлювач у вигляді конусу, де осідають піщинки, дрібні фракції. Далі розташовані первинні відстійники — тут вода трішки освітлюється.

Зовні це виглядає, ніби по колу повільно рухаються горизонтальні «граблі», які «зішкрібають» поверхневе забруднення, яке спливає, після чого вода спрямовується у велику воронку.

До переливу потрапляє вже підготовлена, освітлена вода, яка надходить на біологічну очистку в аеротенки. Це споруди — коридори-басейни — у яких знаходиться активний мул, він розщеплює складні забруднюючі речовини й очищає таким чином стічні води. Активний мул — це спеціальні бактерії. Для його продуктивної роботи потрібна певна температура, надходження певної кількості кисню, тому ці показники підтримують сталими.

Потім вода переходить на вторинні відстійники, де ще перебуває певний час, далі проходить каскадом біоставків, і тільки після цього скидається в річку. Очищена вода відповідає всім санітарним нормам, її якість навіть вища, ніж у тої, що власне в річці.

Лабораторія щоденно здійснюється контроль за якістю стоків в очисних спорудах. Контролюють на всіх ступенях очистки. Є затверджений графік перевірок за різними показниками.

«Зараз очисні споруди завантажені на 45 % своїх потужностей, бо вони будувалися тоді, коли працювала промисловість, коли Полтава споживала 100–120 тис кубометрів води на добу, а зараз споживає 60 тис. Кубів», — розповів на підсумковій прес-конференції генеральний директор ПК «Полтававодоканал» Василь Воротинцев, — Навіть такі двигуни й насоси, що працюють нині — вони екологічно недоцільні для такої кількості стоків, це зайва витрата електроенергії, що в результаті лягає на населення у вигляді тарифів. Тому зараз міняємо обладнання, щоби поставити менш енергоємке».