Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Полтавська «Просвіта» підтримує проект популяризації Олени Пчілки в Гадячі

Стартувало цьогорічне он-лайн голосування за проекти Бюджету участі Полтавської області. Полтавське обласне об’єднання ВУТ “Просвіта” запрошує усіх небайдужих патріотичних мешканців Полтавщини підтримати просвітницький проект «Солов’їні стежки Лесиного гаю», розроблений громадськими активістами з Гадяча. Він спрямований на популяризацію Олени Пчілки – видатної постаті української національного відродження кінця 19-першої половини 20 ст.

Чому важливо вшанувати Олену Пчілку

Наступного року патріотична громадськість відзначить 170-річницю з дня народження Косач Ольги Петрівни (літературний псевдонім – Пчілка Олена) (17.06.1849, м. Гадяч – 4.10.1930, м. Київ) – видатної діячки товариства «Просвіта», активної учасниці Української революції 1917-21 рр.,письменниці, перекладача, фольклориста, публіциста, редактора та видавця, члена-кореспондента Всеукраїнської Академії Наук.

Сестра Михайла Драгоманова, мати Лесі Українки. Початкову освіту отримала в 1861 – 1866 рр. в м. Києві. Тоді ж увійшла до Київської Громади. Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов справедливо вважав її, цитую: «світлим винятком серед інших тогочасних інтелігентів, чиї скалічені душі, замотеличені дурманом чужої думки і чужої столиці, боялися виступити за рідну націю і культуру». Літературну діяльність розпочала з перекладів польських письменників. Автор ряду літературних творів, у т.ч. для дітей, праць з української етнографії та ін. Її книжка «Український народний орнамент», яка побачила світ у 1876 році, є такою ґрунтовною безпрецедентною працею, містила настільки багатий і систематизований матеріал, що принесла Олені Пчілці славу найкращого знавця української вишивки. Олена Пчілка у своїй педагогічній, літературній і громадській боротьбі намагалася витворити новий світогляд, зрощений на Українській Національній Ідеї. Педагогічні принципи, що закладені у її твори, цілком годяться і для виховання сучасних дітей: шляхетність, національна свідомість, пристойна освіта, вільне від забобонів мислення.

Із 1883 року друкувалася в львівських часописах. Разом з Наталею Кобринською брала активну участь у жіночому русі, створювала «Союз українок». Наприкінці 1890-х рр. разом із родиною переїжджає до Києва, де завідує літературним відділом Київського літературно-артистичного товариства, редагує і видає часопис «Рідний край» з додатком «Молода Україна».


Початок ХХ століття приніс Олені Пчілці втрати: 1903 року помер син Михайло, 1909 – смерть чоловіка, 1913
року відійшла Леся Українка. Однак письменниця не полишає ні пера, ні просвітянської роботи: організовує дитячий аматорський театр, пише для нього п’єси, публікує статті на захист української мови, культури. Насиченим на події і активну просвітницьку діяльність став перший рік Української Революції — 1917-й: долучається до УЦР і «Просвіти». Протягом березня-квітня 1917 року в Гадяцькому повіті було створено 27 товариств «Просвіти», у травні їх уже було 35. 18 червня сільські товариства «Просвіти» об’єдналися в повітову спілку, головою ради якої й було обрано Пчілку. Одним з перших україномовних видань на Полтавщині стала газета Гадяцького земства «Рідний край», яку редагувала Олена Пчілка. До місцевих осередків «Просвіти» та до початкових шкіл видання надходило безкоштовно. Протягом короткого часу «Просвіта» відкрила у Гадячі читальню і книгозбірню, якою користувалося більше 800 дітей, школу для дорослих на Заярі (околиця Гадяча), створила і демонструвала для гадячан спектаклі, серед яких найбільших успіхом користувалися «Мартин Боруля», «Мати-наймичка» та «Хмара». Виручені від спектаклів гроші передали робітникам місцевих деревообробних підприємств та воякам 663-го українізованого полку для придбання бібліотеки українських видань. 22 жовтня 1917 року в Гадячі відбулося урочисте відкриття організованого Оленою Пчілкою Українського національного хору. Презентацію відвідали й виступили з вітаннями голова хорової секції музичного відділу Секретарства освіти УЦР О. Приходько, представник Варшавського українського хору Д. Бутовський, композитор В. Стеценко та етнограф і фольклорист Д. Верховинець. У 1920 р. арештована в м. Гадяч російсько-більшовицькими окупантами за звинуваченням у «петлюрівській контрреволюційній діяльності». Сталося це після того, як на Шевченківському святі у Гадячі вийшла на сцену й обгорнула бюст Кобзаря синьо-жовтим прапором. Російсько-більшовицький комісар Крамаренко зірвав прапор і кинув його на землю. Тоді пані Олена підняла прапор і голосно крикнула: «Ганьба Крамаренкові!», за нею ці слова скандував увесь зал. Після звільнення виїжджає до Могилева-Подільського, але в 1921 р. повертається до Києва. І згодом увійде у вітчизняну історію як перша в Україні жінка-академік: із 1921 року стає членом комісії етнографії та історії громадських течій Всеукраїнської Академії Наук.

Восени 1929 року до неї в двері постукали чекісти. На той час Олена Пчілка вже не могла підвестися з ліжка. Вони шукали чогось у кімнаті, але не знайшли: «Адєвайтєсь, пайдьом с намі!» – «Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують»,- пролунала відповідь. Чекіст пішов дзвонити до вищого начальства: «Старуха бальная і нє ходіт. Што дєлать с арєстованной?». Прийшов наказ: «Может аставацца».

Вона зосталася ненадовго. Померла в жовтні 1930 р.

Про проект «Солов’їні стежки Лесиного гаю»

Урочище Зелений Гай входить до переліку культурних та туристичних об’єктів міста та області, в ньому щороку проводяться обласний фестиваль «Дивоцвіт Лесиного Гаю» та вручення літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки видавництва «Веселка», Гадяцької районної та міської рад, райдержадміністрації.

Задля урізноманітнення видів відпочинку на території колишнього її дворища у Зеленому Гаю планується відтворити низку об’єктів, в т. ч. й автентичних. Нині у Зеленому Гаю м. Гадяч, на жаль, мало туристично привабливих елементів, які могли б перетворити місцевість у місце відпочинку та паломництва туристів. Побудова альтанки з елементами декору колишнього будинку, східців та купальні суттєво б збільшила інтерес відпочиваючих та туристів, збагатила та прикрасила дану місцевість у переддень відзначення 170 річниці від дня народження Олени Пчілки. Ще пропонується впорядкування території колишньої садиби Олени Пчілки у Зеленому Гаю шляхом спорудження нових та відтворення втрачених історичних будівель; побудова на схилі пагорбу, від місця колишнього будинку Олени Пчілки до р. Псел дерев’яних лабіринтових східців; перенесення існуючого дерев’яного будиночку до р. Псел, з використанням його у сполученні з наплавним помостом в якості купальні; побудова на місці колишнього будинку дерев’яної /металевої/ ажурної альтанки. Очікується проведення в Зеленому Гаю планеру художників України з написанням картин, які зображували Зелений гай початку XIX століття.

Загальна вартість проекту — 150 000 грн.

Планом заходів з реалізації проекту передбачені:
1. Очищення території Зеленого Гаю від парослі, підготовка її до виконання запланованих робіт. 2. Спорудження «Купальні» на місці історичної, перенесення та встановлення в комплексі з нею існуючого нині у Зеленому Гаю дерев’яного будиночка. 3. Спорудження дерев’яної альтанки з елементами декору колишнього будинку Олени Пчілки. 4. Спорудження дерев’яних східців від альтанки до купальні, з зонами відпочинку на них. 3. Виготовлення стендів для написання художніх робіт. 4. Проведення планеру художників України. 5. Впорядкування прилеглої території, проведення свята «Дивоцвіт Лесиного Гаю» Проект може бути реалізовано протягом березня – травня, частини червня 2019 року.

Усі охочі підтримати проект можуть проголосувати он-лайн за посиланням.

Олег Пустовгар,

перший заступник голови Полтавського обласного обєднання ВУТ «Просвіта» ім.Тараса Шевченка