Ви тут:
Суспільство Україна 

Українські політики розповіли про вирішальні серпневі дні 91-го

19-24 серпня 1991 року стали зламними в українській історії, нагадують в Українському інституті національної пам’яті. Політика перебудови, задекларована у Радянському Союзі з 1985 року, запустила процеси демократизації суспільства. Це неминуче вело до усамостійнення національних республік, що складали СРСР.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Водночас для збереження СРСР та з огляду на нові політичні реалії відбувався процес підготовки нового Союзного договору, підписання якого було заплановане на 20 серпня 1991 року.

Політичними силами, які прагнули залишити СРСР у старому форматі, 19 серпня 1991 року була здійснена спроба державного заколоту. Його ініціатори – представники вищого державного керівництва СРСР – заявили, що у зв’язку з начебто хворобою Президента СРСР Михайла Горбачова його обов’язки виконуватиме віце-президент Геннадій Янаєв, а країною керуватиме Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП – Государственный комитет по чрезвычайному положению).

Як реагували і діяли у той час провідні українські політичні діячі, можна дізнатися з їхніх розповідей, записаних у рамках проекту «Розпад Радянського Союзу. Усна історія незалежної України – 1989-1991». У проекті зібрано 69 відеоінтерв’ю політичних лідерів, дисидентів, дипломатів, журналістів, релігійних діячів, підприємців, вчених, військових, розвідників, які брали участь або були свідками політичних процесів 1988-1991 років. Керівниками і координаторами проекту є Маргарита Гевко та Сара Сіверс. Окрім них інтерв’ю провели Марта Коломієць, Микола Вересень, Віталій Портніков та інші. Спогади записували у 1995-1996 роках у шести країнах світу.

Зокрема, своїми спогадами тоді поділилися В’ячеслав Чорновіл, Левко Лук’яненко, Іван Драч, Лесь Танюк та ін.

“20-го числа на майдані Незалежності цiлий день iшов мітинг. Ми, народні депутати, виступаємо, а мілція не знає, що робити. Нiби у нас недоторканiсть, i з iншого боку – є ГКЧП. І кому пiдкорятися? То вони тiльки казали, що мiтинг недозволений, мiтинг недозволений… Але не чiпали. Або включали якiсь гучномiвцi, щоби глушити нас”, – згадував В’ячеслав Чорновіл.