Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

Пам’ять письменника з Полтавщини Василя Барки вшанують на державному рівні

Цьогоріч виповнилося 110 років від дня народження видатного українського письменника, уродженця Полтавщини Василя Барки. Товариство «Просвіта»  взяло участь  у консультаціях з напрацювання проекту Постанови Верховної Ради із вшанування його пам’яті. Серед розробників – спікер парламенту Андрій Парубій та депутати з більшості фракцій ВР (окрім Опоблоку). Тож, цей документ парламентарі схвалили  й відтепер важливим є громадський моніторинг виконання Постанови владою.

Про це журналістам заявив перший заступник голови Полтавського обласного об’єднання товариства «Просвіта», помічник-консультант народного депутата Олега Медуниці Олег Пустовгар. За його словами,  Постановою пропонується рекомендувати Кабінету Міністрів України влаштувати урочистості з нагоди 110-річчя від дня народження Василя Барки у столиці України, Полтаві, Лубнах за участю представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, науковців, делегацій з областей; наукові, краєзнавчі, просвітницькі, творчі конференції, круглі столи, присвячені висвітленню життя та діяльності; тематичні просвітницькі, культурно-мистецькі заходи;  всеукраїнські і регіональні виставки у музеях України, бібліотечних та архівних установах із головною виставкою в Національному музеї Тараса Шевченка; показ на загальнонаціональних та регіональних каналах телебачення документальних фільмів.  Центральним та місцевим органам виконавчої влади, передусім Полтавській ОДА запропоновано затвердити регіональні плани заходів з підготовки та відзначення 110-річчя від дня народження Василя Барки і забезпечити їх виконання, передбачивши, зокрема, проведення ремонтних і реставраційних робіт, робіт з благоустрою і впорядкування об’єктів, пов’язаних з його ім’ям; сприяти  громадським та благодійним організаціям у їх діяльності щодо вшанування пам’яті та популяризації творчості Василя Барки, зокрема, встановлення пам’ятників та меморіальних дощок; вжиття заходів із забезпечення благоустрою населених пунктів, пов’язаних із життям і творчістю Василя Барки. Рекомендовано Державному комітету телебачення і радіомовлення України: створити документальні фільми про життя та діяльність письменника, організувати проведення тематичних радіо- і телепередач; забезпечити висвітлення заходів з підготовки та відзначення 110-річчя з дня народження Василя Барки. Запропоновано Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» видати серію поштових марок і листівок, присвячених 110-річчю з дня народження Василя Барки, а Національному банку України – випустити пам’ятну монету.

Олег Пустовгар нагадав, що з ініціативи «Просвіти» та міської громадсько-наукової топонімічної групи, в рамках декомунізаційних процесів розпорядженням голови ОДА Валерія Головка ім’я більшовицько-радянського військового діяча Миколи Щорса зліквідовано з топонімічної мапи. Натомість, вулицю неподалік Київського залізничного вокзалу Полтави перейменовано на честь Василя Барки. Водночас, просвітянин критично відгукнувся про  полтавського  мера Олександра Мамая, який «не спромігся подбати, аби  на честь ювілею встановити на вулиці Василя Барки інформаційно-меморіальну дошку та нові таблички на будинках  вулиці, якою щодня ходять сотні пасажирів “Укрзалізниці” – як полтавці, так і гості  міста, туристи».

«Також для державних інституцій є важлива місія – видання повного багатотомного зібрання творів Василя Барки, чого, на жаль, за 27 років незалежності не було зроблено» ,- зауважив він.

Довідково: Василь Барка (справжнє ім’я та прізвище Василь Костянтинович Очерет, англ. Wasyl Otcheret-Barka) народився 16 липня 1908 року у с. Солониця, нині Лубенського району Полтавської області – 11.04.2003, Глейн Спейн, США) – український письменник і перекладач. Навчався в Лубенському духовному училищі («бурсі»), яке згодом було перетворено в трудову школу, закінчив Лубенський Педагогічний технікум (1927), працював учителем фізики і математики в шахтарському селищі Сьома Рота на Донбасі. У 1930 році  в Харкові Василь Барка видає книгу поезій «Шляхи». Але «Літературна газета» звинуватила його у виявах «класово ворожого» світогляду, «буржуазному націоналізмі», у спробах відновити релігійний «пережиток капіталізму». Автора примусили публічно при всіх каятися на зборах Російської асоціації пролетарських письменників, до української секції якої він входив.

Друга  книжка В. Барки «Цехи» виходить 1932 році у Харкові, вона «ідеологічно правильна»  і  цілком на «виробничі сюжети». Вірші цієї збірки створювалися під враженням спостережень на заводі «Красноліт», де письменник був у «творчому відрядженні». У 1940 він успішно захистив дисертацію, згодом читав лекції з історії західноєвропейської літератури на філологічному факультеті Ростовського університету. У 1941 письменник добровольцем іде у «народне ополчення», хоча і має можливість звільнитися за станом здоров’я. Під час одного з наступів німців у 1942 його був тяжко поранено. Після розгрому Берліна разом з іншими вигнанцями-втікачами він здійснив 1000-кілометровий перехід до Авсбурга в табір «Ді Пі» (табори переміщених осіб, з англ. Displaced Persons, скорочено: D.P., а в трансліті Ді-Пі) — скупчення «переміщених осіб» на території Західної Німеччини й Австрії, окупованих з 1945 американськими, британськими й французькими військами. У таких таборах у реквізованих військових казармах, воєнних робітничих оселях, школах тощо, в 1947 перебувало 1,6 млн біженців (у основному зі Східної і Південно-Східної Європи) — в тому числі близько 200 000 українців). У 1950 р. за офіційним дозволом Василь Барка переїхав до Америки, де працював над історією української літератури.

За кордоном видав окремі частини під назвами «Хліборобів Орфей, або кларнетізм», «Правда Кобзаря» (1961). Кілька років працював редактором на радіостанції «Свобода». Великий успіх мала проза: романи «Рай» (Нью-Йорк, 1953), «Жовтий князь» (Мюнхен-Нью-Йорк, 1963; Київ, 1991), роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих» (1981).

У романі «Жовтий князь» автор розповів світові про трагічні події в Україні 1932-1933. Останні три роки Василь Барка хворів, розбитий паралічем, немічний, втративши сили з надмірної праці.

Прес-центр Полтавського обласного товариства «Просвіта»