Ви тут:
Полтавщина Прес-релізи Суспільство 

Колишній головний енергетик «Полтававодоканалу»: «І досі нас поєднує відчуття дружності та бажання допомагати один одному»

На «Полтававодоканал» Євген Луганський прийшов працювати ще студентом. Починав з посади електромонтера. Питання, куди йти працювати навіть не виникало, адже на водоканалі працював його батько.

Євген Іванович — ветеран праці «Полтававодоканалу», висококваліфікований спеціаліст у галузі енергетики. Його стаж на підприємстві — 48 років:

— Прийшов я працювати у 1964-ому. Того ж року вступив до Українського політехнічного інституту. А до цього я ще 4 роки відслужив на флоті.

Євген Іванович пригадує, що саме в ті часи, коли він прийшов на «Полтававодоканал», і почалася масштабна розбудова підприємства:

— Керував тоді Михайло Лапигін, який прийняв управління водоканалом відразу після війни. За ті 10 років, що я його застав, в десятки разів збільшились потужності підприємства. У місті інтенсивно йшло промислове і житлове будівництво, зростало населення. Полтава потребувала надійного та якісного водопостачання.

Працювати доводилося навіть вночі, пригадує Євген Луганський:

— Якщо зупинилася свердловина, то хоч серед ночі, хоч о 3-ій ранку, але ніхто не піде додому, поки не відремонтуємо її. Бувало, що й ночами родина мене не бачила.

У 1968 році Євгена Івановича призначили головним енергетиком. Пригадує, що саме ті часи ознаменувалися вагомими здобутками у розвитку  водопровідно-каналізаційного господарства — будувалися водозабори, очисні споруди, каналізаційно-насосні станції та інші об’єкти:

— Все це «проходило» через нашу службу. Потрібно було надійно забезпечити усі підрозділі електропостачанням, що непросто, адже обладнання тоді було не таким досконалим, як зараз.

За словами ветерана праці, з кожним десятиліттям потужності «Полтававодоканалу» осучаснювалися.

— У 80-их наша інженерно-технічна служба проводила активну реконструкцію свердловин. Тоді ж на підприємстві поступово облаштовували сучасне та потужніше обладнання. Вже в ті часи ми почали давати людям воду безперебійно. Але великих запасів води тоді ще не було. Тому, коли свердловина зупинялася, відчувався дефіцит води.

В роки постперебудови, навпаки, води піднімалось більше, аніж потрібно було, згадує Євген Іванович:

— Заводи закривалися, згортали виробничі потужності, тому ситуація виникла така: води скільки хочеш, а от дати її нікому.

В 2000-і роки, з приходом нового керівництва,  технологія на підприємстві прогресувала активніше.  Служба головного енергетика під керівництвом Євгена Луганського встановлювала сучасні частотні регулятори обертів насосного обладнання для підйому води.

— Коштували вони 400 тисяч гривень, але окупилися вони усього за рік. Старе обладнання вже не давало змоги економити електроенергію. На першому водозаборі ми поставили високовольтний частотний регулятор обертів. Монтаж, наладка: все це повністю було на нашій службі. Робота систем водопостачання та водовідведення надзвичайно енергомістка, наша служба завжди відчувала велику відповідальність.

З 2012 року Євген Іванович на пенсії. Каже: охоче відвідує колег на свята, присвячені роботі комунальників.

— Приємно, що на підприємстві не забувають людей, які на заслуженому відпочинку, завжди запрошують на свята. Навіть якби мені і не присилали запрошень, то я все одно приходив би. Не тільки я, а й інші пенсіонери, хто давно вже не працює, туди приходять. Просто поспілкуватися, привітатися з людьми. І досі нас поєднує відчуття дружності та бажання допомагати один одному.

Водоканалівці, які працювали з Євгеном Івановичем, відмічають його доброту, щирість, почуття гумору та оптимізм. Навіть зараз, коли він на заслуженому відпочинку, фахівець залишився таким же позитивним і життєрадісним.

Прес-служба «Полтававодоканалу»