Ви тут:
Суспільство Україна 

Ефір й етер: презентували проект нової редакції Українського правопису

22 серпня у Києві Українська національна комісія з питань правопису презентувала проект нової редакції правопису. Він міститиме як норми харківського правопису, які свого часу прибрали, так і норми, що існують нині.

Також до 15 вересня триває громадське обговорення нової редакції.

«Ми прагнули справді зробити цей правопис соборним. Таким, який задовольнив би абсолютну більшість мовників сьогодні в Україні. Три роки роботи над ним ми свідомо уникали спілкувань з пресою, ми так домовилися. От поки у нас немає чіткого розуміння між собою, що ми обстоюємо, очевидно, якщо ми тиражуватимемо незрілі, несформовані  думки, це призведе тільки до негативних результатів. Тому ми вийшли тільки тоді, коли ця сформована думка є», – розповів заступник Міністра освіти і науки, співголова Української національної комісії з питань правопису Максим Стріха.

Він відзначив, що підсумкове голосування Комісії щодо проекту нової редакції правопису було одностайним. І це – попри тривалі й напружені дискусії стосовно доцільності чи недоцільності різних норм, інформує Міністерство освіти і науки України.

«Абсолютна більшість питань, які тут є, технологічні, які не викликали заперечень. Але справді були деякі, які стосувалися певних норм харківського правопису (1927 року – Ред.), які були свого часу репресовані. І от частина людей просить їх повернути, частина навпаки заперечує, що це недоцільно. Дискусій було безліч. Але і тут ми вийшли на компромісне рішення, яке мусить задовольнити, на нашу думку, всіх, бо ми вийшли в цих 4 випадках на варіативність. Ми повертаємо до обігу цю норму, але водночас залишаємо і теперішню норму», – роз’яснив Максим Стріха.

Як приклад він назвав передавання звука [g] на письмі у іншомовних прізвищах та іменах: допустимими будуть і буква г, і буква ґ. Приміром, Верґілій і Вергілій. Також комісія підтримала пропозицію передавати буквосполучення th у словах грецького походження  буквою т (ортодокс, ортопедія, театр, теорія), а в словах, узвичаєних в українській з ф, допустити варіантність на зразок: анафема і анатема, дифірамб і дитирамб, ефір і етер, кафедра і катедра, Борисфен і Бористен тощо. Ще одна варіативність –  у запозиченнях із грецької мови, як-от: аудієнція / авдієнція, аудиторія / авдиторія, лауреат / лавреат.

«Українська мова за природою своєю варіативна. Як і багато інших мов. Варіативність – це багатство мови, і ми трошки збільшили це багатство в 4 випадках. В решті випадків це норми, які є нормативні, але які не зачіпають головного масиву правопису, бо нашим принципом була тяглість, ми не прагнули робити революцій. Ми прагнули зробити правопис, який буде прийняти всіма, який буде зручний, який буде легко імплементовуватися в освітній процес. Деякі норми, до речі, були спрощені», – відзначив Максим Стріха.

«Якщо говорити про зміни для побутового вживання мови, то ми не обмежили, а навпаки – розширили межі дозволеного. Є лише невелика кількість приписів. Наприклад, проект стане проєктом – без варіантів», – додав директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк.

Він також наголосив, що не йдеться про реформу українського правопису – це лише його чергова редакція. Адже в кожній мові, яка розвивається, час від часу потрібно унормовувати ті питання, що виникають.

«Мене також часто запитують, на який правопис орієнтувалася правописна комісія? Насправді, ми не орієнтувалися на якийсь правопис. Ми орієнтувалися на принципи, за якими розвивається національний правопис української і багатьох інших мов, що правопис має бути загальнодержавним і соборницьким, об’єднувати народ, орієнтувалися на українську мовну систему, на обставини, за яких в цілому в систему потрапляють елементи інших мовних систем тощо», – пояснив Богдан Ажнюк.