Ви тут:
Культура Полтавщина Суспільство 

У Полтаві “Короленківці” відзначили ювілей письменника та його музею

27 липня виповнється 165 років з дня народження письменника-класика, редактора, журналіста, громадського діяча Володимира Короленка. У далекому 1900-му він вибрав Полтаву своєю домівкою на два десятиліття, а 90 років тому, 1928-го, на колишній Мало-Садовій вулиці, яка стала носити ім’я митця, гостинно відкрив свої двері для всіх охочих короленківський дім, де зберігалося все так, як було за життя господаря.

З нагоди подвійного ювілею у короленківському музеї влаштували “круглий стіл” “Володимир Короленко як людина і письменник”, учасниками якого стали науковці Полтавського педуніверситету, що теж носить ім’я письменника, та з інших музеїв міста і області. 

Розпочалося свято інсценізацією творів класика у виконанні зразкового театру масових видовищ “Полтавські балаболки” Полтавської міскьої школи мистецтв. Присутнім сльози наверталися на очі під час перегляду мініатюри за повістю “Сліпий музикант”.

Представник управління культури виконкому Полтавської міської ради Віталій Павлов вручив короленківцям подяку  від міського голови. Звучали слова вітань і від колег з інших музейних установ.

“Короленко дуже сучасний, актуальний, він весь час відстоював справедливість. У нього не було подвійних стандартів – те, що він виголошував і друкував, так він і жив”, – розповіла провідний науковий співробітник музею Людмила Ольховська, –  Його талант багатогранний: він не лише писав художні твори, але й був репортером, газетярем”.

Саме  вшанування Короленка як вченого, педагога, літературознавця, історика лягло в основу доповідей, що звучали на “круглому столі”. Не залишили поза увагою і особливості повсякденного життя.

Науковий співробітник музею Людмила Вітенко підготувала цікаву доповідь про літній відпочинок письменника.

“Коли він оселився в затишній провінційній Полтаві, йому навіть тут не вистачало близкості до природи. Він придбав ділянку для будівництва дачі на хуторі Хатки, тепер це Шишацький район. Сам спроектуваав будинок, і вже 1905 переїхав туди з родиною. Там йому гарно писалося, але доводилося відприавляти багато кореспонденції, а пошта знаходилася за 10 верст у Сорочинцях. Тож він майже щодня їхав туди на велосипеді і забирав кореспонденцію для усіх Хаток. В листах описаний його велосипедний маршрут з Полтави, який ми відтворили і проїхали нещодавно”.