Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

П’ять книжок у відпустку

Еспресо пропонує п’ять романів, детективних, ліричних, пригодницьких, які варто покласти у валізу, адже відпустка ‒ чудова нагода прочитати все те, на що раніше не вистачало часу.

Карлос Руїс Сафон “Лабіринт духів”.

Карлос Руїс Сафон ‒ найвідоміший сучасний письменник Іспанії. Його книжки популярні в усьому світі, приваблюючи читачів атмосферністю, вигадливістю й гуманністю. Роман “Лабіринт духів” став фінальною частиною тетралогії “Цвинтар забутих книжок”, до якої також увійшли “Тінь вітру”, “Гра янгола” та “В’язень неба”.

Якщо читач знайомий з попередніми романами, то знову зустріне вже відомих персонажів, остаточно розгадає деякі сюжетні лінії та, звісно, знову опиниться у таємничому світі прекрасної Барселони. Детектив Алісія Ґріс, чий образ у автора вийшов надзвичайно привабливим, отримує складне завдання ‒ знайти викраденого міністра культури Маурісіо Вальса.

Відома людина, популярний письменник, за своє життя він здобув багато прихильників, але й чимало ворогів, зважаючи на те, що колись був причетний до в’язниці на горі Монтжуїк. Чарівній Алісії та її не менш харизматичному напарнику капітану Варгасу доведеться поринути в минуле, щоб знайти коріння помсти.

Але, як це заведено у Сафона, роман “Лабіринт духів” ‒ це книжка і про любов, літературу, боротьбу світла і темряви. Красива оповідь, поетична й захоплива, трохи сумна, бо завершує серію романів, що для багатьох читачів стала окремим комфортним світом.

Фредрік Бакман “Чоловік на ім’я Уве”

Перша книжка нині відомого шведського блогера, яка стала бестселером й відкрила рахунок мільйонних накладів творів Бакмана. У ній маленькі люди вирішують свої глобальні проблеми, заразом нагадуючи читачеві про справжню дружбу, чуйність і той факт, що життя ‒ штука бентежна й непевна, тому ніколи не знаєш, що на тебе чекає навіть у найближчому майбутньому.

Уве ‒ чоловік, чиє буття трималося на двох китах: коханій дружині та роботі. Якось станеться так, що все це він втратить разом із бажанням продовжувати свою земну путь. Вредний і буркотливий, нетерплячий до інших людей, класичний зануда ‒ важко повірити в те, що герой Бакмана може сподобатися.

Але письменник будує твір так, що крок за кроком читач дізнаватиметься про обставини, що вплинули на формування цього складного характеру. Виявиться, що чоловік на ім’я Уве порядний, добрий і справедливий. Попри всі життєві негаразди він не втратив здатності любити й бути чуйним, просто не мав стимулу виявити краще у собі. Але маленькі діти, кіт і “недолуга молодь” розворушать будь-кого.

Наріне Абґарян “Далі жити”

Роман в оповіданнях вірменської письменниці, яка вміє зачепити найтонші струни душі, добути із її закамарків співчуття, любов, увагу до ближнього, якими ми мало користуємося через повсякденні турботи.

“Далі жити” ‒ це сльози і радість, урок надії на краще, ліки від занепадницьких настроїв. Наріне Абґарян як оповідач бере на себе роль спостерігача. Вона не робить висновків, а просто розповідає. І вже читачеві вирішувати, що є добром, а що ‒ злом, яке варто долати любов’ю.

Маленьке гірське містечко Берг пережило війну. Письменниця не конкретизує дати і роки, говорячи про те, що будь-яка ворожнеча несе горе, руйнує, випалює. Оповідання за оповіданням авторка знайомить нас із його мешканцями, які знайшли у собі сили жити далі, бути людьми, розуміти інших, не засуджувати, але зберігати пам’ять про тих, хто пішов назавжди. Наріне Абґарян дуже любить як своїх героїв, так і своїх читачів. Тому радість у її книжках завжди пересилює тугу, бо далі жити ‒ це, подекуди, подвиг, гідний поваги.

Пітер Х. Фогтдаль “Царська карлиця”

Данська література залишається для наших теренів екзотикою, до якої роман Пітера Х. Фогтдаля “Царська карлиця” додає ще більше незвичності. Роман, що з першого погляду скидається на історичний, написаний доволі вільно. Автор не обтяжує оповідь зайвими деталями й подробицями, але приваблює яскравими образами й несподіваними сюжетними лініями.

Фогтдаль, пишучи про минуле, піднімає тему свободи та гідності особистості, що є надзвичайно актуальною нині. Головна героїня роману ‒ Сорін ‒ карлиця, яку Петру I подарував король Данії. Жінка, розумна, кмітлива, гостра на язик, опиняється в Санкт-Петербурзі, в оточенні, яке лякає своєю дикістю.

Сорін стає іграшкою, об’єктом для насмішок, але при цьому всьому не втрачає людську подобу. Те, що може вразити вітчизняного читача, ‒ це образ російського царя, який вибивається з усталеного портрета монарха ‒ світоча науки та європеїзації своєї темної країни.

Атмосфера роману вимагає відповідної реалізації, тому текст Фогтдаля часто є жорстоким, гротескним. Завдяки сарказму сама Сорін захищається від ворожого до неї світу. Тому це книжка не для вразливих, а тих, кому до вподоби стилістика крутійських романів з усією їхньої відвертістю, натуралізмом та емоціями, доведеними до найвищих градусів.

Нора Робертс “І зайде сонце”

Скоріше за все, 584-сторінкова книжка влізе не у кожну валізу, але романи Нори Робертс можна читати для розвантаження й відпочинку у будь-який час. Популярна американська авторка мас-маркет літератури, продуктивність якої вже набула неймовірних масштабів, регулярно постачає своїм фанатам міцно скроєні твори на любителя.

“І зайде сонце” ‒ книжка, яку рекомендували для літнього читання престижні американські медіа, детектив з солідною дозою кохання, що отримав різні, але однаково емоційні відгуки читачів. Родинна сага має два часові шари. Перший ‒ моторошний “привіт” з минулого, в якому зникає Аліса Бодін, другий ‒ наші дні, коли скелети у шафах починають ворушитися, а нові злочини ‒ скоюватися.

Її племінниця, яка не бачила Алісу, але все частіше чує про неї від бабусі, веде бізнес і не підозрює, що тітка незабаром повернеться, принісши із собою пережитий біль, змінивши звичний рух життя сім’ї…

Насичені події книжки відбуватимуться на тлі мальовничих краєвидів Монтани, ніби запрошуючи до подорожі тих, кому не судилося цього літа вирушити у далеку відпустку.