120 років тому на Полтавщині народився Симон Наріжний – історик гетьманщини, дослідник української еміграції – Новини Полтавщини
Ви тут:
Полтавщина Суспільство 

120 років тому на Полтавщині народився Симон Наріжний – історик гетьманщини, дослідник української еміграції

«Пам’ятні дати та ювілеї 2018 року». Таку назву має постанова Верховної Ради, текст якої розроблено фахівцями Українського інституту національної пам’яті. Згідно із цим документом до переліку видатних українців, пам’ять яких цьогоріч пошановується на державному рівні, внесено й постать уродженця Кобеляччини Симона Наріжного.

Народився Наріжний у 1898 р. у містечку Сокілка неподалік Кобеляк Полтавської губернії. Дістав середню освіту у кобеляцькій школі, яку закінчив 1917 року. Вищу освіту здобув у Полтаві на історико-філологічному факультеті університету (1918 — 1921 рр.). Після окупації УНР російськими більшовиками був вимушений емігрувати до Чехословаччини. У цій країні у 1922 р. став студентом філософського факультету Українського вільного університету у Празі, де отримав диплом доктора філософії (1927 р.). Тоді ж Наріжний став викладачем кафедри всесвітньої історії середніх і нових віків Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі, де викладав протягом чотирьох років (1928 — 1932), видав навчальний посібник «Нариси з історії середньовіччя. Мусульманський світ» , огляд «Українські публікації до всесвітньої історії» та постійно вів рубрику аналізу матеріалів з україніки у часописі «Слов’янський огляд». Залишивши УВПІ, Наріжний перейшов на кафедру історії України і Східної Європи Українського вільного університету у Празі, де був обраний спочатку доцентом, згодом — професором. У Празі Наріжний жив і працював до кінця Другої світової війни. У 1929 — 1944 рр. учений виконував обов’язки секретаря Українського історично-філологічного товариства. Три роки (1945 — 1948) Наріжний був директором Музею визвольної боротьби України.

обкладинка книги авторства Симона Наріжного

Залишивши Прагу, Наріжний недовгий час перебував у Західній Німеччині і у 1951 р. назавжди переселився до Австралії. Оскільки відповідних умов для продовження наукової праці вчений там не знайшов, від неї довелося відмовитися.

Симон Наріжний був учнем видатного історика і дипломата часів Української революції 1917-21 років Дмитра Дорошенка. Саме під впливом останнього Симон плідно займався історією козаччини, особливо діяльністю гетьмана Івана Виговського, Гадяцькою угодою, московськими посольствами в Україні у XVII ст., запорізьким судочинством. З цієї тематики у 1928 — 1942 рр. він опублікував кілька цінних досліджень: «Гетьманство Івана Виговського»; «Гадяцька умова в світлі української історіографії» ; «Приняття московських посланців в Україні в др. пол. XVII в.»; «Судівництво і кари на Запоріжжі» та ін.Цілий ряд статей автор присвятив також діяльності наукових товариств та організацій.

обкладинка книги авторства Симона Наріжного

Особливо цінний доробок Наріжного у вивченні української еміграції, її культурних, наукових, громадських установ та інституцій. Навіть сьогодні неперевершеною та інформативно найповнішою є фундаментальна книга Наріжного «Українська еміграція. Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами», що вийшла під егідою Музею визвольної боротьби України. Ця праця виконана на унікальних матеріалах даного музею, який, як вже зазначалося, був вивезений у 1945 — 1946 рр. до СРСР, і до цього часу його матеріали не віднайдені. Тому книга Симона Наріжного водночас є і аналітичним авторським дослідженням, і антологією джерельних матеріалів. Відомо, що була підготовлена друга частина книги, яка загинула (чи не віднайдена) разом із музеєм.

Вже після виїзду автора до Австралії наприкінці 1950-х років вийшли друком підготовлені ним «Матеріяли до історії Музею Визвольної Боротьби України в Празі» . Велика його розвідка про історичне товариство Нестора-Літописця була опублікована «Українським істориком» у 1975 — 1976 рр.

Помер Симон Наріжний 23 липня 1983 р. Похований у Сіднеї.

За матеріалами сайту «Літопис» підготовлено прес-центром Полтавського обласного товариства «Просвіта»