Ви тут:
Суспільство Цікавинки 

Їдальня народів світу: чим годують школярів на різних континентах

Щоденна паста, молочні автомати й запаковані булочки – у кожної країни своє бачення шкільного обіду. Вимоги до їдалень у шести країнах – США, Італії, Китаї, Фінляндії, Австралії та Литві і розповіді тамтешніх батьків про те, як харчуються їхні діти.

США

У 80-90-х роках сферу шкільного харчування почали захоплювати приватні компанії, які не завжди дотримувалися стандартів і зумовили поширення фастфуду. Повернення здорової їжі до школи у 2010 році підтримала Мішель Обама – нові правила зобов’язували збільшити кількість фруктів, овочів і цільнозернових виробів у дитячому раціоні, повідомляють у МОН.

Втім, реформа не дала очікуваного результату: постачальники не турбуються про смак здорових страв, а фрукти почасти зіпсовані, тож учні просто викидають отримані обіди й обирають домашню їжу чи снеки. Водночас, не всі школи фінансово готові дотримуватися стандартів – здорова їжа дорожча, а держава відшкодовує лише три долари за обід, які не покривають приготування та доставку непридбаних дітьми і викинутих страв.

Вікторія, Атланта (штат Джорджія), має двох дітей – синові майже 5 років, доньці 2 роки

Мої діти ще не ходять до школи, відвідують приватний дитячий садок – у США, принаймі в штатах Джорджія та Нью-Джерсі всі садки приватні. Цьогоріч мій син піде до державної школи, де працює їдальня. Друзі розповідали, що це дуже популярне місце серед дітей. На обід вони самі обирають їжу і платять за неї. За бажання дитина може взяти їжу з дому.

Меню формує адміністрація і велику увагу приділяє алергіям. Наприклад, якщо компанія привозить печиво з горіхами, алергику привезуть таке саме, але без них. Батьки поповнюють картку, якою діти оплачують обід, перекус чи напої. В Америці дуже популярні снеки – десятки видів печива, крекерів, чіпсів. Харчування в різних школах не сильно відрізняється – відмінність може бути у бренді печива чи постачальнику молока. Існують стандарти, прийняті штатом. Зокрема, майже всюди заборонені горіхи. Здорове харчування пропагується на рівні бесід із дітьми, багато говорять про потребу пити воду.

У садочках формат харчування визначає керівництво. У нашому попередньому діти брали їжу з дому в термосі або розігрівали в мікрохвильовці, або ж можна було платити 5$ на день і обід привозили в садок. У деяких садочках дозволена виключно їжа на замовлення, нічого домашнього. У садку Монтесоррі в Антланті була повноцінна кухня, де готували згідно з меню. Але це рідкість – оренда будівлі дуже дорога, тому мати власний цех невигідно. Крім обіду двічі-тричі на день пропонують печиво, овочі, сир, фрукти.

Мені хотілося б змінити окремі речі. Наприклад, щоб дітям не пропонували кетчуп і соуси. Мого сина привчили до них саме в садочку, хоча вдома ми цього не їмо.

Італія

Про харчування в італійських школах піклуються чи не більше, ніж про навчання. Обід учнів – це знайомство із місцевими кулінарними традиціями і виховання культури харчування змалечку. Вчителів також закликають обговорювати цю тему на уроках. З 2010 року законодавчо закріплено, що в школах мають годувати переважно місцевими та органічними продуктами. Наприклад, у Римі вони складають 70%.

Щоденний ланч – це паста, рис або суп, основна страва (м’ясо, риба, яйця чи сир), два чи більше варіанти сезонних овочів і купа фруктів. Національний стандарт визначає кількість різних видів страв протягом чотирьохтижневого циклу. Солодким школярів також час від часу балують, наприклад, традиційним кексом чамбалоне чи кулькою морозива желато. А от чіпси, картопля фрі і смажена курка – заборонені. Їжа готується на централізованій міській кухні або на місці – паста має бути свіжо приготовленою. І жодної заморозки!

Мар’яна, Рим, має двох дітей, старший син (7 років) навчається у 2 класі державної школи

Мій син харчується у їдальні. Меню складається на дев’ять тижнів і залежить від віку дітей. Роздрукована версія завжди є на вході до школи та в мобільному додатку. Щодня дають 80 грам пасти й сезонні овочі та фрукти. Якщо дитина має алергію, то батьки повинні повідомити про це вчителю. Буфету в школі немає.

Навчання починається о 8:20 і триває вісім годин. До обіду – уроки, а потім – довільна програма: ігри, домашнє завдання, прогулянки надворі. Обідають всі о 12:30, а перед цим, близько 10:00, їдальня видає перекус – це може бути печиво або фрукт.

Державні школи поділяються на обласні та комунальні. Перші фінансуються державним бюджетом, другі – місцевим. Також якість харчування залежить від регіону, де ви живете. Крім державних органів, контролем харчування займається батьківський комітет.

Харчування оплачують батьки. Початкова вартість обіду – 5 євро. Залежно від доходу і кількості дітей у родині від неї віднімається певна сума. У нас двоє дітей, і працює лише тато, тому обід коштує 2,54 євро, а за місяць виходить 35 євро. Можна не вказувати свій дохід, тоді платитимете повну вартість. Безкоштовне харчування надається дітям з інвалідністю та малозабезпеченим родинам.

Китай

Системи харчування в китайських школах сильно відрізняються залежно від місцевості. У великих містах, зокрема Пекіні, є компанії, що займаються учнівськими їдальнями. Діти обирають страви до смаку і розраховуються спеціальною карткою. В інших частинах Китаю діти почасти збираються за обідом вдома з батьками. Звичний набір для ланчу – рис, смажені овочі з м’ясом і без та парові булочки. Близько половини китайців мешкають у бідних сільських районах.

Через політику скорочення та об’єднання шкіл з 2000 до 2015 року закрито три чверті навчальних закладів – 300 000. Тож десятки мільйонів тамтешніх дітей навчаються далеко від дому і лишаються в школі з понеділка до п’ятниці. Недоїдання – одна з найболючіших проблем цих районів. Державна програма забезпечує їжею лише три мільйони дітей, в той час як багатьом доводиться харчуватися виключно рисом, взятим з дому.

Юлія, Пінху, провінція Чжецзян, старші діти навчаються у приватній школі

Мої діти навчаються в приватній школі повного циклу, тобто із проживанням і 5-разовим харчуванням. Втім, вони їздять додому, тому в їдальні беруть обід, підвечірок і вечерю.

Меню формує шкільне керівництво, але погоджується з батьківською радою. Були скарги на завелику кількість сосисок і переробленого м’яса, про що разом із фото писали у батьківських групах. Зараз такого менше.

Стандартне меню майже повністю складається з китайських страв відповідно до регіону. У ньому є рис, суп, овочі, м’ясо, риба, обов’язково фрукти, парові булочки тощо. Мої діти завжди знаходять собі щось до душі, тож потреби носити свою їжу немає. Один прийом їжі виходить в середньому на 10 юанів (50 грн). Окремо можна замовляти собі європейську їжу за 10-40 юанів за набір.

Тут немає традиції продавати дітям мівіну або чіпси в школі, буфетів не буває. З дому можна брати яблука, несолодке печиво, а от цукерки на перекуси просять не приносити. У періоди застуди дітям дають більше фруктів і молока.

Фінляндія

Фіни розглядають шкільне харчування як інвестицію в майбутнє, а самі їдальні – як важливий елемент соціалізації. З 1948 року кожен учень від початкової до старшої школи (зараз є близько 900 тисяч учнів) обідає безкоштовно, а якщо лишається на додаткові заняття, то отримує і перекус. Сімдесят років тому основу обіду складали супи та каші.

Сьогоднішні ланчі різноманітніші і складаються із гарячої страви з м’ясом, яйцями чи рибою, порції овочів, хлібу та напою – крім води обов’язково дають молоко. Окрема увага – до алергічних чи релігійних особливостей харчування. Також кожна школа включає food education у навчальний процес. Учні їздять до фермерів, збирають чорницю і повністю занурюються в традиційну кулінарію.

Анжела, Гельсінки, має 13-річну доньку і сина-студента

Моя донька вчиться в 7 класі державної школи. Приватних шкіл у Фінляндії майже немає. У місті є централізована кухня, що готує для всіх шкіл і садочків. Їжу привозять у школу, розкладають у їдальні, а діти самі обирають, що взяти.

Моя дитина їсть у школі один раз на великій перерві, на обід дають 35 хвилин. Меню дуже здорове. Обов’язково листовий салат, помідори, огірки, перець, фрукти. Пити дають воду та воду з сиропом, молоко, у тому числі безлактозне, знежирене та з жирністю від 1% до 3,5%. Додатково стоять молочні автомати.

Пропонують вегетаріанські та безглютенові страви. Хліб – лише житній і вівсяний, або хлібці, білого в школі немає. У Фінляндії немає окремих органів контролю, все під наглядом самих працівників кухні. У школі лише перевіряють температуру готової їжі (теплі страви мають бути 36-40 градусів, і це стосується не лише Фінляндії – ред.).

Ще від 1948 рок шкільне харчування тут безкоштовне. Усе за рахунок податків місцевої громади. У нашій громаді (20 тисяч мешканців) вирішили, що централізована кухня – дешевша, тому в нас їдальня працює в такому форматі, деінде може бути інакше.

Вибігти до сусіднього магазину за булочкою дитина не може – залишати територію школи заборонено. Однак учнівська громада організувала “кіоск”, куди самі закуповують легкі перекуси й продають трохи дорожче, ніж у магазині.

Австралія

Більшість дітей в Австралії беруть ланч з дому. Втім, їдальні також пропонують готові страви та перекуси. Це може бути структура всередині школи, ініціатива батьків-волонтерів або найнята компанія-постачальник.

На початку 2000-х громадські організації почали бити на сполох щодо поширення ожиріння серед учнів. У 2009 році австралійський уряд заснував проект The National Healthy School Canteens, у межах якого розробили посібник і навчальні матеріали для керівників їдалень з рецептами й описом продуктів.

У фінальному документі групи продуктів розбиті на три категорії: “зелені” мають бути в раціоні щодня, “жовті” в обмежених кількостях, а “червоні” повністю заборонятися в школах. Мета – зробити меню якомога “зеленішим”, тобто наповнити продуктами з першої категорії – водою і молочними напоями без цукру, цільнозерновими кашами, пастою, рисом, молочними та соєвими йогуртами, поп-корном без добавок, свіжими, замороженими та консервованими овочами і фруктами, бобовими, м’ясом та рибою тощо.

Під забороною – напої з кофеїном, цукерки, пончики, круасани, смажені та жирні страви, а також ароматизовані продукти. Втім, як і в США, спроба зробити харчуванням здоровим не виправдала себе – чимало їдалень просто втратили попит і тепер на межі закриття через неокупність.

Анна, Сідней, дитина навчається в молодшій школі

Ми живемо тут рік, ще не міняли школи й не маємо з чим порівняти.

Їдальні в нас немає, принаймі в молодшій школі. Я просто даю дитині ланчбокс із фруктами і термос із кашею, овочами, макаронами, м’ясом. У маленьких дітей виділена окрема коротка перерва –”crunch and sip”, щоб перекусити принесеними з дому фруктами та овочами, попити води.

Шкільне харчування мені дуже не подобається: вся їжа – готові страви в коробках або сендвічі, ніколи немає риби в меню. Немає різноманіття – чергуються рис і паста. Навіть свіжих булочок чи пиріжків не привозять – все запаковане і тривалого зберігання. Держава економить на цьому, бо здорове харчування дороге, тому дають ці невідомо коли приготовані обіди (вони не порушують набір продуктів, але їхня якість під сумнівом – ред.). Їжу привозять приватні компанії. Коштує це близько 10$. Домашня їжа виходить дешевше і завжди знаєш, коли і з чого приготована.

Литва

У Литві оновлені норми шкільного харчування діють з 2010 року і стосуються як їдалень, так і автоматів зі снеками. У щоденному раціоні мають бути овочі, картопля, фрукти, ягоди, свіжі соки, крупи, молоко, бобові, м’ясо та риба. Тваринні жири рекомендовано замінювати рослинним оліями. А от солодощі, шоколад, газовані та енергетичні напої, смажені пиріжки та картопля заборонені.

Як експеримент деякі школи практикують формат “шведського столу”, що дозволяє дітям обирати те, що вони хочуть, а школі – викидати менше залишених обідів.

Якість харчування контролюється держорганами, що закликають батьків повідомляти про порушення норм і дійсно висувають постачальникам адміністративні штрафи й можуть позбавити ліцензії. Так, минулоріч одна з компаній розплачувалася за відсутність салатів у кількох обідах на тиждень і невідповідність реального та оприлюдненого на сайті меню.

Втім, фастфуд все одно добирається до учнів – кіоски з картоплею фрі та бургерами почасти розміщуються неподалік від школи, і голодні учні замість черги у їдальні обирають швидкий перекус через дорогу.

Гедрюс, Вільнюс, має чотирьох дітей, молодший син ходить до першого класу

У школі працюють їдальня та буфет (син Гедрюса туди не ходить – ред.). Щодня о 12:00 мій син із класом іде на обід, і ця перерва триває півгодини. Можна платити вчительці наперед, тоді дитині дають набір, визначений у меню на день. Коштує це 2 євро. Також є можливість обрати страви на місці й заплатити безпосередньо в їдальні. Для дітей із малозабезпечених сімей харчування безкоштовне.

У Вільнюсі харчуванням учнів займаються приватні компанії. Вони орендують у шкіл приміщення та обладнання або встановлюють власне.