Ви тут:
Полтавщина Суспільство ТОП-новина Фотогалерея 

Полтавщина попрощалась із загиблим захисником України (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Полтавщина попрощалась із загиблим захисником України (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сьогодні у Лубнах попрощались із загиблим старшим лейтинантом Олександром Тюменцевим. Йому було 39 років. Олександр загинув 23 листопада на Луганщині. 25 листопада бойовики передали його тіло рідним.

Офіцер воював у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї ОМПБр. Був командиром гранатометного взводу роти вогневої підтримки.

Олександр народився у Росії, в Тюменській області. Мешкав у Лубнах на Полтавщині. Навчався в Лубенській загальноосвітній школі №1.

“Зростав, як і всі, гарно навчався, був дуже допитливим хлопчиком і “добряком”. Знаєте, є такі діти, які випромінюють добро. У класі всі його поважали, дружили з ним. У мене залишилися про нього тільки хороші спогади. Мені не доводилось із ним зустрічатися після закінчення школи, проте два роки тому на зустрічі випускників, він тоді повернувся з війни, я так на нього подивлася, у ньому було стільки енергії, твердої волі…Йому просто було небайдужа доля країни…”, – згадує перша вчителька Олександра Тюменцева Тетяна Іванівна.

Ще змалечку майбутній захисник України мріяв стати військовим. Саме тому, після закінчення школи, вступив на навчання до Одеського інституту сухопутних військ. Після чого, три роки прослужив командиром механізованого взводу у військовій частині Володимира-Волинського. Звільнився у запас і повернувся до Лубен, де працював на різних підприємствах. У 2006-2008 роках займав посаду начальника відділу з питань надзвичайних ситуацій виконкому Лубенської міськради. Згодом займався підприємницькою діяльністю.

Коли розпочалася війна, Олександра Тюменцева мобілізували до лав ЗСУ. Із серпня 2014 року він служив у складі 831 бригади тактичної авіації у Миргороді, брав участь у бойових діях. Влітку 2015 року демобілізувався. А в травні 2017 Олександр повернувся військову службу за контрактом у складі 16-го окремого мотопіхотного батальйону 58-ї ОМПБр. 

“Він був дуже хорошим товаришем. Ще зі школи ми дуже дружили. Нічого поганого про нього не можна сказати, ба більше, навіть згадати. Завжди ми про нього згдували тільки хороше. Був “заводилою” у класі. Зазвичай він сидів на останніх партах та розповідав, як треба вести урок. Був аж надто добрий, ми завжди знали, що він прийде на допомогу. Два роки тому, через 20 років після випуску, ми зустрічалися, і тоді, він вперше повернувся із зони АТО. Цьогоріч, у травні, він поїхав на навчання, а звіди вже знову у зону АТО. Вдруге він туди поїхав, бо мабуть відчував, що його обов’язок, як воїна, ще не закінчений. Але не так ми хотіли його зустрічати з війни, як зустрічаємо сьогодні…”, – розповіли однокласниці Олександра Лілія та Ірина.

Військовослужбовець з позивним “Тюмень” служив на посаді командира гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Як зазначають у 16 баті, був авторитетним командиром підрозділу і безстрашним бійцем. Мужньо рвався в бій, хотів витягнути поранених, але 23 листопада цього року сам потрапив під вогонь і загинув, отримавши множинні рани голови. Про подробиці зіткнення поблизу Кримського на Луганщині, у якому Олександр та ще троє його побратимів прийняли свій останній бій, можна дізнатися із сюжету Військового телебачення:

Попрощатися з Героєм та віддати йому останні військові почесті зібралися рідні та близькі, сотні містян, друзі Олександра, однокласники та вчителі, бойові побратими.

В Олександра залишились мати, донька та син.