Донеччина: у зоні АТО нагородили полтавських військових (ФОТО, ВІДЕО)
Донеччина: у зоні АТО нагородили полтавських військових (ФОТО, ВІДЕО)
Днями на позиціях у Донецькій області, де українські військові понад три роки тримають оборону та захищають кордони України від зовнішнього ворога, нагородили більше двадцяти військових з Полтавщини.
Так, за розпорядженням голови Полтавської обласної ради, за досягнуті високі показники у службовій і бойовій підготовці, вірність військовій присязі, вагомий особистий внесок у захист незалежності та територіальної цілісності держави та з нагоди Дня Незалежності України, почесною відзнакою обласної ради нагрудним знаком “За вірність народу України” ІІ ступеню, нагородили бійців 92-ї окремої механізованої бригади.
Відзнаки хлопцям вручив депутат Полтавської обласної ради Руслан Рогов. Від імені громади області він подякував захисникам за те, що у ці складні часи, вони гідно виконують свій військовий обов’язок та боронять нашу землю.
– Я дякую вам за те, що ви даєте нам змогу працювати, жити в мирній Полтаві. Від імені депутатів обласної ради, від мешканців Полтавщини, я маю честь виконати почесне завдання – вручити вам відзнаки “За вірність народу України”. Ми завжди про вас пам’ятаємо. Бережіть себе, – зазначив Рогов.
Полтавські волонтери Громадської спілки “Ліга громадських організацій “Громада Полтавщини” передали хлопцям маскувальні сітки, медикаменти, прапори, дитячі вірші, малюнки, обереги, книги, теплий одяг та смаколики – овочі, печиво, каву та соління.
Традиційно, під час кожної поїздки на Схід “Новини Полтавщини” знайомляться та спілкуються із українськими воїнами, які розповідають про себе.
Застуник командира батальйону з морально-психлоічного забезпечення, підполковник Олександр Солов’ян:
– Я з Котельви. Військовий. До війни відслужив строкову службу у Львові, згодом підписав контракт, у ЗСУ пройшов шлях від солдата до підполковника. На Сході з 2014 року. 14 березня ми з бригадою стояли спочатку на кордоні Харківської області, а потім у вересні нас передислокували на Луганщину. Там, разом із солдатами, були на передових позиціях, зокрема 1,5 роки у Трьохізбенці, де я зберіг хлопців, у нас не було жодного 200-го.
Старший солдат Карина Ганзій у зоні АТО трохи більше року. Дівчині 19 років.
– Трохи більше року я тут, з 19 років. Я давно хотіла в армію, мій дідусь – зв’язківець, віддав військовій справі 35 років, і я пішла його стопами. До війни я навчалася на перукаря. Отримала професію, щоб вдома не сидіти, бо в армію за віком ще не брали. Закінчила навчання, відпросилася у батьків, бо вони були дуже проти, і підписала контракт на 3 роки. Я з Красногорівки Полтавської області.
Під час цієї поїздки, ми ненадово виїхали в центр Мар’їнки. У місті людно, хтось стоїть у черзі на стихійному ринку, хтось підходить до нашої автівки з питанням “А що ви привезли, що ви роздаєте?”. Почувши щиру полтавську мову, якою ми спілкувалися з військовими, до нас підійшла жінка. Тихенько сказала “Слава Україні!” і попросила українську газету. Ім’я назвала, але просила ніде не афішувати, фотографуватися теж не забажала. Та хвилин зо 5 тихенько розповідала як живе.
– “Слава Україні” сказати при сусідах не можна. Якщо я обіймаю наших хлопчиків-захисників, то я ворог. Було свято – День захисника України, я вітала хлопців, а потім образливими словами мене знайомі взивали. А я вважаю, що наші військовики – гордість моєї країни, вони захищають всю Україну, бо стоять на передовій. Чим можу – допомагаю. Я вже затинаюся за четвертий рік війни, не можу спати у підвалі зі щурами. Більшість говорять, що якби не наші військові – війни не було б. А я цим хлопчикам, руки цілую.
У лютому цього року депутати облради відвезли військовим у Авдіївку гуманітарну допомогу.
А наприкінці серпня на передовій нагородили більше двадцяти полтавських військових