Ви тут:
прес-реліз Прес-релізи 

Про додаткову відпустку за особливий характер праці медичних працівників

Про додаткову відпустку за особливий характер праці медичних працівників

Якої тривалості має бути щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці лікарів-анестезіологів-реаніматологів, а також лікарів відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації й інтенсивної терапії? Які періоди роботи зараховуються до стажу, що дає право на таку відпустку?

У Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 1290 (у редакції постанови від 13.05.2003 р. № 679), визначено максимальну тривалість щорічної додаткової відпустки, яку може отримати працівник конкретної професії (посади), виду роботи, виробництва.

Відповідно статті 8 Закону України «Про відпустки» (далі – Закон) конкретна тривалість таких відпусток установлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Атестація робочих місць за умовами праці в такому разі не вимагається.

Згідно з поз. 122 розділу XVII «Охорона здоров’я, освіта та соціальна допомога» лікар-анестезіолог-реаніматолог, а також лікар відділень (груп) анестезіології-реанімації та палат для реанімації й інтенсивної терапії мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 11 календарних днів.

Відповідно до ст. 9 Закону до стажу роботи, що дає правo на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, зараховується:

час фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менш як половину тривалості робочого дня, встановленої для працівників такого виробництва, цеху, професії або посади;

час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами праці та за особливий характер праці;

час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.

Крім цього, згідно з Порядком застосування названого Списку, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. № 16, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу. У розрахунок часу, що дає право працівникові на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці не менш як половину тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Отже, якщо працівник хворів, перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на навчанні тощо, або певну кількість робочих днів був зайнятий в умовах, передбачених Списком, менш як половину тривалості робочого дня, – ці дні не зараховуються до стажу, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.

Облік часу, відпрацьованого в умовах, передбачених Списком, провадить власник або уповноважений ним орган.

Начальник відділу з питань експертизи умов праці Управління Держпраці у Полтавській області Вікторія Полєнова.

Читайте також