Ви тут:
Прес-релізи 

Щодо особливостей роботи за сумісницвом

Щодо особливостей роботи за сумісницвом

Щодо особливостей роботи за сумісницвом надає роз’яснення головний державний інспектор Богдан Козубенко.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. (ст.2 КЗпП України).

Відповідно до ч.2 ст.21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Враховуючи вищевикладене, працівник може мати одночасно декілька місць роботи, одне з яких є основним, інші – за сумісництвом .

Згідно з п. 1.1 Iнструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 N 58 на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки
ведуться тільки за місцем основної роботи. Отже, основним місцем роботи є те, де зберігається трудова книжка працівника.

Однак, як зазначалось вище, законодавством, колективним договором або угодою сторін можуть бути передбачені обмеження щодо роботи за сумісництвом. Наприклад, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» зокрема передбачено що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Даною постановою визначено, що не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні
заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої
діяльності). Крім того стосовно деяких категорій працівників законодавством встановлено пряму заборону роботи за сумісництвом, зокрема державних службовців, суддів, прокурорів, поліцейських.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП України , працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. В інших випадках, робота за сумісництвом не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Перейти до вмісту