Ви тут:
Прес-релізи 

Право працівників на підвищену оплату праці за роботу у шкідливих умовах праці

Право працівників на підвищену оплату праці за роботу у шкідливих умовах праці

Питання державного і договірного регулювання оплати праці працівників, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом Законів про Працю України, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

На підприємствах всіх форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є джерелами шкідливих і небезпечних факторів, передбачена підвищена оплата праці працівникам за роботу в зазначених умовах (ст. 100 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про охорону праці»).

Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто право на встановлення доплати за несприятливі умови праці виникає у працівника не за професією, за якою він працює, не за посадою, яку він обіймає, а за виконання відповідних видів робіт, на яких визнано важкі та шкідливі, або особливо важкі та особливо шкідливі умови праці згідно з атестацією робочого місця, Порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р. № 442. 

Перелік конкретних робіт, робочих місць і розміри доплат за несприятливі умови праці є додатком до колективного договору підприємств, організацій та відокремлених підрозділів і затверджуються одночасно із заходами щодо поліпшення умов праці.

Відповідно до Типового положення про оцінку умов праці на робочих місцях та порядку застосування галузевих переліків робіт, на яких можуть встановлюватись доплати робітникам за умови праці, в цілях обґрунтованого визначення розмірів доплат за роботу в важких та шкідливих, особливо важких та особливо шкідливих умовах праці передбачено певний порядок оцінки фактичних умов праці на робочих місцях та застосування галузевих переліків робіт, де можуть здійснюватись відповідні доплати.

Розміри доплат в залежності від фактичного стану умов праці встановлюються роботодавцем по узгодженню з профспілковим комітетом (представником трудового колективу) за результатом атестації робочих місць за умовами праці та надаються за фактичний час зайнятості працівників на робочому місці зі шкідливими умовами праці. 

Робочим часом вважається час, протягом якого працівник виконує свої трудові обов’язки відповідно з розпорядком, графіком роботи або умовами трудового договору, контракту. До робочого часу включається підготовчо-заключний час, оперативний час і час обслуговування робочого місця, тобто весь час працівника на робочому місці.

До фактично відпрацьованого часу, на який нараховується доплата, не включається:  час усіх видів відпусток;  час, протягом якого працівник хворів;  час виконання державних і громадських обов’язків;  час простоїв, якщо вони офіційно оформлені згідно з законодавством;  час, коли з виробничих потреб працівника було переведено за наказом керівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором;  час обідньої перерви, якщо працівник згідно з Правилами внутрішнього трудового розпорядку має можливість використати її на свій розсуд.

Начальник відділу Управління Держпраці у Полтавській області В. Полєнова

Перейти до вмісту