Ви тут:
Головне Захисник України Полтавщина Суспільство ТОП-новина 

14-ох полтавських військових нагородили на передовій та передали допомогу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

14-ох полтавських військових нагородили на передовій та передали допомогу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

dsc_0322

За мужність і героїзм, вірність військовій присязі проявлені при виконанні бойових завдань під час проведення АТО на Сході України, вагомий особистий внесок у захист територіальної цілісності та суверенітету України, почесною відзнакою Полтавської обласної ради нагрудним знаком “За вірність народові України” І ступеню учора у напівзруйнованій шахті Бутівка, де українські вояки тримають оборону, нагородили 14-х полтавських бійців 72 ОМБ. Нагороди хлопцям вручив депутат обласної ради Руслан Рогов.

dsc_0143

“Мені сьогодні випала велика честь приїхати сюди, аби нагородити полтавців – справжніх чоловіків, наших захисників. Я дуже гордий тим, що командир сказав за вас гарні слова. Я сам полтавець, тому це для мене – надважливо. Дуже велике щастя розуміти, що ви достойно представляєте наш край на передовій. Я вам за це вдячний. Якщо у когось є якісь питання чи проблеми – звертайтеся, я зроблю усе можливе і неможливе, я захищатиму інтереси кожного з вас. Моя подяка вам безмежна, бо ви даєте нам можливість працювати і мирно жити. Бережіть себе! Повертайтеся живими!”, – сказав Рогов, звертаючись до військових.

Разом з тим, волонтери з Полтави та Чутово привезли хлопцям в Авдіїівку гуманітарну допомогу – пральні машини, бойлери, буржуйки, телевізори, теплі речі, маскувальні сітки, продукти харчування, медикаменти, дитячі малюнки та багато іншого. Фінансову підтримку надав голова ГО “Радикальні зміни” Леонід Семикін.

dsc_0367

“Хлопці, вами пишається вся Україна. Пройде час, і все стане на свої місця. Сьогодні саме ви пишите історію. Ми будемо допомагати вам усим, чим зможемо. Я вам дуже вдячний”, – сказав волонтер Сергій Глоба.

Військові таким гостям були раді, дякували за підтримку та передавали вітання тим, хто не забуває їх та допомагає. Також захисники вручили грамоти волонтерам.

Розповідали і про ситуацію, що складається наразі на передовій і про матеріальне забезпечення, ділилися спогадами та планами на майбутнє.

dsc_0286

“Головне завдання – зберегти особовий склад, у нас солдати на вагу золота, не говорячи уже за офіцерів. Я кажу за офіцерів, а не за людей, які носять погони. Бо таких багато, але часто більшість з них не відносяться до когорти вояків”, – зазначив командир 8 роти 72 ОМБ.

dsc_0294

“Ми – військові Щербанівської роти. Нас виїжджало 19, у 8-й роті служить 14. Я в АТО уже третій раз, мені не звикати. Першу ротацію возив на Дебальцеве солярку, потім на Авдіїівку. Коли їхав сюди, знав, що нас чекає. Перший місяць жорсткий був, сєпари обнагліли, лазили тут, як у себе вдома. Підповзали на 10-20 метрів, а ми нервувалися через те, що хлопці були необстріляні, молоді, толком в учєбкі не були, як нам обіцяли, але виявилося, що усе лише на словах. Дякую нашому командиру, він чітко і холоднокровно нас ввдодив в курс. Хлопці молодці, почуття гумору не втрачають навіть коли йдуть запеклі бої. Я ними дуже задоволений. Чесно кажучи, не дуже добре до нас рота Щербанівська поставилася під час відправки. Нас викинули як собачат – без підготовки, а скрізь розказували навпаки. У багатьох хлопців, які тут воюють, вдома дуже великі труднощі, на це ніхто не подивився. Щоб вам там не розказували,у нашій знаменитій Щербанівській роті, у якій я прослужив 10 років, за 2 місяці не було жодного дзвінка, ніхто не спитав ні де ми, ні що з нами. Ми з полтавськими хлопцями живемо тут однією родиною, немає різниці хто старший, хто менший за званням, ми усі – полтавці. Командир у нас класний. Він має високу нагороду керівництва – орден мужності ІІІ ступеню. У нас немає проблем з водою, дровами, бувають інколи перебої, але хлопці усе розуміють, бо командир такий, що все, що потрібно для солдатів – усе зробить”.

Поспілкувалися в Авдіївці “Новини Полтавщини” і з волонтером, художником родом з Черкащини, який виготовляє прапори для українських військових.

dsc_0219

“Народився на Черкащині. Живу в Києві. Черкащина – це край Богдана Хмельницького, звідти й маю проукраїнську позицію, тягу до незалежності. Більше ніж 2 роки я – волонтер. Починав з допомоги батальйону “Черкаси”, і до сьогоднішнього дня допомагаю 72-й бригаді. Я художник. Виготовляю прапори для бригади, майже кожному підрозділу уже вручив їх. Працюю не сам, багато людей долучаються до цієї справи, бо самому зробити це – нерально. Без підтримки небайдужих людей неможливо допомагати фронту. Бо коли ми разом – ми сила, і ми переможемо”, – розповів Олег Ганжа.

dsc_0002

dsc_0003

dsc_0006

dsc_0017

dsc_0020

dsc_0022

dsc_0023

dsc_0026

dsc_0028

dsc_0036

dsc_0042

dsc_0050

dsc_0052

dsc_0054

dsc_0058

dsc_0061

dsc_0064

dsc_0067

dsc_0069

dsc_0072

dsc_0075

dsc_0077

dsc_0079

dsc_0081

dsc_0086

dsc_0094

dsc_0096

dsc_0100

dsc_0103

dsc_0104

dsc_0109

dsc_0111

dsc_0121

dsc_0128

dsc_0129

dsc_0136

dsc_0137

dsc_0139

dsc_0142

dsc_0145

dsc_0149

dsc_0151

dsc_0153

dsc_0156

dsc_0158

dsc_0164

dsc_0168

dsc_0173

dsc_0176

dsc_0178

dsc_0180

dsc_0182

dsc_0192

dsc_0195

dsc_0198

dsc_0201

dsc_0202

dsc_0207

dsc_0211

dsc_0212

dsc_0214

dsc_0216

dsc_0223

dsc_0224

dsc_0226

dsc_0229-1

dsc_0235

dsc_0237

dsc_0248

dsc_0250

dsc_0251

dsc_0252

dsc_0253

dsc_0256

dsc_0260

dsc_0263

dsc_0264

dsc_0266

dsc_0267

dsc_0272

dsc_0273

dsc_0275

dsc_0281


dsc_0290

dsc_0291

dsc_0297

dsc_0299

dsc_0303

dsc_0304

dsc_0305

dsc_0306

dsc_0313

dsc_0318

dsc_0321

dsc_0322

dsc_0327

dsc_0330

dsc_0336

dsc_0342

dsc_0350

dsc_0354

dsc_0363

dsc_0374

dsc_0382

dsc_0387

dsc_0390

dsc_0393

dsc_0400

dsc_0401

dsc_0412

dsc_0417

Читайте також