Юні полтавці та громадські діячі уславили 110-річчя від дня народження Івана Багряного
Іван Багряний прийшов у світ на Полтавщині, здолав шлях Українського Подвижника та знедолений рідним краєм пішов за вічну межу на німецькій землі. Жовтневі дні нинішнього року позначені 110-літтям від дня народження письменника, публіциста, невтомного Будівничого Нашої Держави.
Урочистості з нагоди ювілею Івана Багряного «Поет-громадянин, співець-патріот» запалили з новою силою в душах гімназистів вогонь любові до рідної землі. На запрошення завідувачки бібліотеки-філії № 3 м. Полтави Наталі Онищенко з одинадцятикласниками 17-ї гімназії відвертий діалог про життєвий подвиг Івана Багряного, його видатних попередників – Івана Мазепу й Симона Петлюру та сьогоднішніх Героїв – Небесних Лицарів Майдану й загиблих у боротьбі з російськими окупантами на Східних кордонах України присвятила заслужений працівник культури України, голова обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук. Своєю жертовною любов’ю до рідної землі, щирим прагненням вільного життя для українців Іван Багряний близький і зрозумілий учням. А прозові й поетичні рядки пані Валентини Шемчук про романи Великого Українця «Сад Гетсиманський» і «Тигролови», про діяльність письменника як очільника Української революційно-демократичної партії й редактора газети «Українські вісті», про заснування Фундації його імені в Пенсильванії в Сполучених Штатах Америки й увічнення його пам’яті в місті останнього спочинку – Новому-Ульмі потвердили, що ідеями Івана Багряного повниться українська духовність.
Юні полтавці та їхні наставники звернулися до благодійних справ та публіцистичної спадщини нашого сучасника – відомого журналіста й громадського діяча, засновника й головного редактора незалежної газети «Полтавська думка» світлої пам’яті Олександра Кулика. Ще зовсім недавно в бібліотеці Олександр Васильович розповідав гімназистам про красне письменство та щиро читав художні твори.
Пристрасне українське слово гучно лунало й на нинішніх бібліотечних літературних вшануваннях.
Валентина Олександренко