Ви тут:
Прес-релізи 

Порядок надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умови праці

Порядок надання щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими і важкими умови праці

Відповідно до статті 76 Кодексу законів про працю України і частини 1 статті 4 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, одним із видів щорічної додаткової відпустки є відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (додаток 1 Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290 (із змінами).

Особливості надання щорічної додаткової відпустки за шкідливі та важкі умови праці визначені Порядком застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників в яких дає право на щорічну додаткову відпустку на роботах, затвердженим наказом Мінпраці України від 30.01.1998  р. № 16.

Для визначення тривалості такого виду додаткової відпустки потрібно провести атестацію робочого місця працівника (частина 2 статті 7 Закону України «Про відпустки»). Її здійснюють згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. № 442, а під час визначення права на додаткову відпустку та її тривалості керуються наказом МОЗ України, Мінпраці України «Про затвердження Показників та критеріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові відпустки працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних з негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів» від 31.12.1997 р. № 383/55.

Конкретну тривалість додаткової відпустки визначають у колективному чи трудовому договорі залежно від фактичної зайнятості працівника в шкідливих та важких умовах (частина 2 статті 7 Закону України «Про відпустки»).

Начальник відділу Управління Держпраці у Полтавській області В. Полєнова