Ви тут:

Особливості декларування іноземних доходів

Податковим кодексом України встановлено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами тощо.

Відповідно до норм Податкового кодексу України якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 Кодексу.

Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період до 1 травня року, що настає за звітним.

Відповідальним за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів є сам платник податку.

У разі, якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами.

Чинними міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які відповідно до ст. 3 Кодексу є частиною податкового законодавства, визначаються правила оподаткування доходів, що отримуються податковими резидентами, зокрема, фізичними особами, однієї з договірних держав, і мають джерело їх походження з іншої держави. В контексті таких міжнародних договорів механізм усунення подвійного оподаткування іноземних доходів податкових резидентів визначається за правилами, встановленими національним законодавством кожної з держав-учасниць міжнародного договору.

З метою усунення подвійного оподаткування іноземних доходів платників податків-резидентів податковим законодавством переважної більшості закордонних держав передбачено надання довідки про суму сплаченого за межами країни – резиденції платника відповідного податку в якості підстави для отримання права на зарахування такого податку в цій країні.

Крім того, звичайною практикою іноземних держав є надання нерезидентам, які отримують доходи та сплачують податки згідно з вимогами національного законодавства цих держав, відповідних довідок, які є підставою для зарахування цих податків у країні-резиденції. В Україні надання довідок про сплачений нерезидентом податок на прибуток (доходи) передбачено статтею 152 Податкового кодексу та здійснюється у відповідності до порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.12.2012 року №1264.

Таким чином, вимоги Кодексу щодо необхідності підтвердження резидентами факту сплати податків в іншій країні та положення про право нерезидентів на отримання довідок-підтверджень про сплачений в Україні податок є механізмом реалізації процедури усунення подвійного оподаткування у повній відповідності до міжнародних стандартів.

Разом з тим, відповідно до статті 170 Податкового кодексу України у разі відсутності у платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до статті 13 Кодексу, такий платник зобов’язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, передбачену Кодексом та іншими законами.

Інформаційно – комунікаційний відділ Державної податкової інспекції у м. Полтаві

Перейти до вмісту