Ви тут:

І спочатку було слово, його слово

Сайт «Новини Полтавщини» та національний оператор «Київстар» у проекті «#ВКраїна: місце на карті – Полтавщина» продовжують захоплюючу подорож незвіданими сторінками маловідомого минулого Полтавської області. Цього разу місцем нашої подорожі стане місцина Полтавщини, де жив і творив Іван Котляревський, автор «Енеїди», що започаткувала становлення нової української літератури. Незмінним провідником і помічником як завжди є унікальне інтернет-зібрання давніх європейських мап нашої країни – http://vkraina.com.

 

«Високий худощавий  дід у білому полотняному халаті та солом’яному селянському капелюсі» – так у своїй повісті «Близнюки» Тарас Шевченко описав Івана Котляревського, людину, що сама того не відаючи, розпочала епоху українського національного відродження. Іван Петрович народився 9 вересня  (29 серпня )1769 року в Полтаві, в родині дрібного дворянина, що служив у Полтавському магістраті. На той час Полтава була полковим містом, а вже з 1796p. стала повітовим центром Малоросiйськоï губернiï. Незважаючи на провінційний характер містечка, ми з легкістю знаходимо Полтаву на тогочасних картах, складених іноземцями у І половині ХVІІІ ст.111

111Карта присвячена подіям і системним змінам політичного ландшафту Європи та Росії середини XVIII ст. (Амстердам, 1740-45 )

сайт #Vkraina.com

Значний розквіт Полтави спостерігатиметься вже за кілька десятиріч – з 1802 року,  коли було  утворено Полтавську губернiю, а місто розбудовують та впорядковують і Полтава з селища перетворюється на затишне,  ошатне містечко.

Будинок Котляревського у Полтаві, робота Тараса Шевченка 1845 р.
Будинок Котляревського у Полтаві, робота Тараса Шевченка 1845 р.

Ми, на жаль, не маємо достеменних відомостей про початкову освіту Котляревського. Відомо лише, що з 1780 по 1789 рр.  Іванко навчався в Полтавській духовній семінарії. Особливо старанно й наполегливо вивчає хлопець гуманітарні дисципліни: піїтику, риторику, філософію, латину а також грецьку, французьку та німецьку мови. З великою цікавістю знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія, Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один із співучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршування і вмів до будь-якого слова вправно добирати рими,  дотепні і вдалі, за що товариші по семінарії прозвали його «римачем». І, певно, вже у ті роки зародився справжній творчий потяг, який згодом подарує світовій літературі справжнісінькі шедеври.

Доля не довго тішить хлопця можливостями, такого облюбованого ним, навчання. Через смерть батька, Іван Котляревський змушений покинути семінарію та вступити на службу до новоросійської канцелярії у Полтаві. І у віці 24-х років у 1793 році розпочинає вчителювати в маєтку поміщика Томари, в селищі Коврай (нині Черкаської області). У 1796 році Котляревський вступає на військову службу у Сіверський карабінерний полк, що стояв на Полтавщині. Під час російсько-турецької війни наш відомий земляк відзначився при штурмі Ізмаїла та Бендер.

Карта є прикладом розквіту картографування земель України, що припав на період тривалих російсько-турецьких воєн.

Окрім великої кількості географічних назв, на карту нанесено також маршрути руху армій. Україну на латинський манер названо Ucrania Cosaccorum

(Аугсбург, 1740) сайт #Vkraina.com

Завершивши службу, у 1808 році Котляревський назавжди оселяється у Полтаві і розпочинає новий, зовсім інший, але такий насичений життєвий етап. Ось як розповідає про цей період місцевий краєзнавець Тетяна Веркалець: «Поет обіймав посаду наглядача Полтавського будинку виховання бідних дворянських дітей, був також директором Полтавського вільного театру. Бере  участь у роботі масонської ложі «Любов до істини» і навіть обіймає посаду попечителя благодійного лікувального закладу.  У той таки період Котляревський стає активним членом Харківського товариства аматорів красної словесності.Але найбільшим захопленням Івана Петровича стає театр.  Він сам пише п’єси, грає у виставах,  співпрацює з відомими акторами. Завдяки цьому Полтавський театр на початку 20-х років ХІХ ст. був відомий по всій Росії. Іван Петрович багато подорожує Полтавщиною».

Перше видання «Енеїди», 1798 р.
Перше видання «Енеїди», 1798 р.

Говорячи про Котляревського, в першу чергу слід говорити про твір, що перевернув уявлення світу про “малоросійську мову” – «Енеїду». Все почалося  1794 року, як бурлеск на класичну «Енеїду» Вергілія. З перервами Іван Петрович працював над твором до 1821 року. Тоді він не збирався його видавати, твір поширювали  у списках серед друзів та знайомих поета. Але дуже швидко популярність «Енеїди» стала такою великою, що у 1798 році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопський поміщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 році, книговидавець Іван Глазунов повторив це видання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значними огріхами, які не могли задовольнити Котляревського. Пізніше на кошти полтавського поміщика Семена Кочубея Іван Котляревський видасть свій варіант книги,  але повне зібрання «Енеїди» вийде вже після смерті автора у 1842 році.

«Незважаючи на те, що твір видавався частинами, його популярність була надзвичайною як серед інтелігенції так і серед простих людей. В народі розповідали, що в часи російсько-турецької війни Котляревському довелося переправлятись через Дунай на човні разом з козаками. Вони розговорилися і козаки спитали: «чи не той ти Котляревський, що написав «Енеїду?». Іван Петрович посміхнувся: «Так, той самий». Запорожці зраділи: «Так це ти – наш батько рідний! Іди, батьку, кошовим», – розповідає Тетяна Веркалець.

В чому ж секрет популярності «Енеїди»? В часи коли український народ здавалось вже втратив все, коли гноблення великодержавних братів набирало обертів і погрожувало стерти з лиця землі все українське,- зявляється саркастичний, життєнадихаючий бурлеск. Він пробудив  в українському народі гідність, самоповагу, віру у власну силу та значимість. Саме з видання маленької книжечки почалась велика епоха національного відродження українського народу.

10 листопада 1838 року письменника не стало. Ця сумна, трагічна звістка сколихнула не лише полтавців. На похорон зiйшлося населення всього мiста, виявляючи свою глибоку шану великому письменникові i простiй, щирій, гуманнiй людинi. Згодом на його могилi спорудять пам’ятник у виглядi невисокоï колони iз позолоченим хрестом, спертої на чотиригранний постамент із мiдною дошкою та написом на ній: «Майор И. П. Котляревский, сочинитель «Энеиды на малорусском наречии».

Мине більш, ніж пів століття і 30 серпня 1903 року в Полтавi урочисто вiдкриють пам’ятник першому класиковi новоï украïнськоï лiтератури – Іванові Котляревському.  Автором монументу стане вiдомий скульптор Л.Позен, а Микола Коцюбинський у своïй урочистій промовi з нагоди відкриття пам*ячнику нашому земляку скаже, що «занедбане й закинуте пiд сiльську стрiху слово, мов фенiкс з попелу, воскресло знову… i голосно залунало по широких свiтах» iз творів Івана Петровича Котляревського.

Він щиро любив та проніс через віки у своїх творах рідну солов’їну мову. Всесвітньо відомий Полтавчанин, який був справжнім Українцем!

Уже в наступній публікації наш читач дізнається про таємниці, які досі приховує Полтавська битва, її передумови та наслідки для становлення Української державності. Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті  –Полтавщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з  сайтом «Новини Полтавщини».

Уже в наступній публікації наш читач дізнається про таємниці, які досі приховує Полтавська битва, її передумови та наслідки для становлення Української державності. Слідкуйте за соціально-освітнім спец-проектом «#ВКраїна: місце на карті  –Полтавщина» за підтримки національного оператора КИЇВСТАР у партнерстві з  сайтом «Новини Полтавщини».

Перейти до вмісту